Моя сестра живе майже за тисячу кілометрів від мене, звісно, ми бачимося надзвичайно рідко, я б навіть сказала, що за останні вісім років я бачила її рівно два рази. Хоча колись все було зовсім по іншому, ми провели разом все наше дитинство і навіть подумати ніколи не могли, що життя нас так розкине.
Олена поїхала вчитися в інше місто й залишилася жити там, говорить, що звикла вже і їй так комфортно. Вона давно кликала мене в гості до себе, але все якось не складалося, завжди знаходилися якісь причини, а інколи просто не було настрою.
Цього разу Олена знову мене запрошувала. На роботі саме намічалися кілька вихідних під ряд, ось я й вирішила поїхати. Замовила квитки туди і назад, на потяг, й вирушила в дорогу. Вже на місці я вирішила трішки скупитися, не йти ж мені з пустими руками в гості. Везла сестрі ще подарунок – скільки пам’ятаю вона завжди користувалась одними і тими ж парфумами, вони продавались на розлив неподалік моєї роботи, от я і задумала зробити рідненькій приємно.
Зустріти на залізничному вокзалі вона мене не змогла, сказала, що вирвались непередбачувані обставини. Я все розумію, буває і таке. Я дісталась її будинку самостійно. Олена саме повернулася. Ми з нею обнялися, поговорили, далі вона запропонувала пити чай. Якщо чесно, я вже давненько чекала того моменту, адже з дороги дуже зголодніла. По правді кажучи, я думала, що під висловом «пити чай» дівчина мала на увазі вечерю, але ні, вона налила дві чашки чаю і поставила тарілку з печивом. Для мене то було трохи дивно, в нас прийнято зустрічати гостей по-іншому, часто з застіллям. Ні, я не вимагаю від неї ресторанних страв чи столів, що вигинаються від їжі, але можна було запропонувати хоч бутерброд. Мати Олени, тітка Тетяна – дуже гостинна жіночка, але сестра цього напевно не перейняла. Що ж, довелося лягати з пустим животом, який ще довго тривожив мене дивними звуками та неприємними відчуттями.
Нарешті ранок, ми прокинулись і я, ще від вчора голодна, надіялась нарешті поїсти, але Олена сказала, що спочатку потрібно забігти в крамницю, дещо докупити. Ми прийшли в магазин, дівчина наклала в кошик різних смаколиків:
-Ти йди на касу, а я почекаю тебе біля виходу.
Цього моменту я не зрозуміла, думала цю покупку оплатить сестра, або хоча б на половину, але вона мала зовсім іншу думку на це, як виявилося. Потрібної суми в мене не було з собою, тому довелось розплатитись кредиткою. Одним словом я залишилася голодною, ще й без грошей, такі виявились гостини. Олені я сказала, що мене терміново викликають на роботу, зібрала речі і пішла. Найперше я забігла в кафе і поїла – це було найкраще відчуття за останні два дні. Думаю наступний мій приїзд до сестри буде не скоро.
