З чоловіком, ми одружилися ще коли нам було по дев’ятнадцять років. Раніше, Давид старався для наших стосунків, але зараз усе змінилося.
Також, у нас є п’ятнадцятирічний син Артем. Ми стараємося бути хорошими батьками, але через наші постійні суперечки, страждає і наш син.
Ми часто сваримося із чоловіком, через те що він приділяє мало уваги мені та синові. Не старається для домашнього затишку та не турбується про нас. А мені так цього хочеться. Я уже не знаю, як до нього донести, що я хочу більше любові та ласки від нього.
Давид вважає, що я просто виставляю претензії та у нас все прекрасно. А я навіть не пам’ятаю коли мій коханий чоловік останній раз робив компліменти, дарував квіти та коли проявляв турботу.
Після чергової сварки, я вирішила розлучитися. Адже, мені набридло чекати на чоловіка з борщем та з надією, що він нарешті мене помітить та оцінить мої старання. Що він теж, нарешті, постарається зробити щось для мене, приємне. Але на жаль у відповідь, я чую тільки бурмотіння під носом та постійне незадоволення.
Я не знала, як розповісти сину про наше розлучення…
Я не знала, як він відреагує. Але все-таки, ми набралися сміливості та розповіли. Артем засмутився та старався нас примирити.
Й у нього вийшло…
Він пригадав нам, усі наші щасливі моменти, які назавжди залишаться в моєму серці. Артем змусив нас поговорити одне з одним та розв’язати усі питання, які нас турбують.
Ми помирилися з чоловіком та тепер компліменти я чую кожного вечора. Та до мене знову повернулися ті почуття, які були самого початку.
