Я завжди мріяла жити окремо. Моє життя мені здавалось дуже поганим, адже усі навколо завжди мене нервували, а вдома навіть не було особистого куточка, щоб сховатись та побути на самоті.
Я жила разом із татом, мамою та маминими батьками. Це просто не можливо, ще з дитинства я завжди повторювала мамі, що хочу додому, при цьому знаходячись вдома. Але там було настільки некомфортно, що я не могла себе відчувати добре. Тому були постійні депресії.
Тоді я вирішила, що зроблю усе, щоб мати власне житло. Коли закінчила школу, хотіла вступити в університет в іншому місті та винаймати квартиру, але грошей на навчання і на житло у моїй сім’ї не було, а усі екзамени я провалила.
Мусила залишитись в університеті у своєму рідному місті. Вже на другому курсі я почала заробляти перші гроші, але їх вистачало тільки на одяг та їжу. Кожен день я засинала та мріяла про власне житло і подумала, якщо я не зможу поки сама на нього заробити, потрібно знайти хорошого хлопця.
Тоді я почала зустрічатись саме з таким. Він був дійсно хорошим, мав свій автомобіль, але жив також із батьками. Я постійно дорікала йому, щоб знайшов житло для нас, і через це ми часто сварились, а згодом і розійшлись. Все ж минали роки, а я все жила у повному будинку людей, які завжди мені докучали.
Тоді я вирішила поїхати на заробітки закордон на рік, закінчила університет та й поїхала. Там я жила у гуртожитку, у кімнаті де крім мене було ще шестеро дівчат. Це було жахливо, але повернулась я звідти із великою сумою грошей.
Купила собі квартиру у своєму рідному місті та й почала жити собі одна. Нарешті моя мрія збулась і тепер я можу прийти додому, а там буде зовсім пусто і ніхто не буде мені докучати.
Перший місяць я жила ніби у казці, вставала коли завгодно, їла що хотіла, думала, що життя нарешті налагодилось. Але згодом мені просто стало дуже самотньо. Я завжди була одна, тому вирішила, що варто зустрітись зі старими подругами. Зателефонувавши усім, я почула відмову, адже в одної діти, у другої свекруха, інша на роботі. Батькам також було зовсім не до мене, а бабусі з дідусем було геть не до мене.
Я зрозуміла, що поки я намагалась втікти зі свого рідного дому, життя пройшло повз мене, і зараз я залишилась одна, мене ніхто не чекає, у мене немає постійної роботи та навіть батькам вже все одно на дорослу дочку, єдине, що у мене було це ця омріяна квартира, яка вже й мені не потрібна.
