-Коли одружишся, то старайся тещу обминати десятими дорогами,- розповідав старший брат молодшому – Мар’яну.
-Е ні, моя майбутня теща прекрасна жінка, коли не приїду в гості, то тільки робить, що догоджає, – відповідає він Олександру.
-Навіть не вірю, що таке може бути. Моя ще доброго слова мені за п’ять років не сказала. Одні претензії та зауваження. Прийде до нас в гості, все їй не так: сиджу я не так, як їй подобається, їм, бачите, не за етикетом, чаю п’ю забагато, грошей заробляю, звичайно – замало. Одяг мій їй також не приглянувся, бо я в ньому як «безпритульний», а рвані джинси між іншим – це тренд.
-Зразу й не скажеш, що вона така неприємна жінка, на перший погляд виглядає дуже милою.
– Це тільки на перший погляд… Насправді, вона ще та придира, таку й не знайдеш. Минулого тижня їздили на дачу, допомагати їй. Від самого ранку, як тільки сонце зійшло, я працював: обгортав картоплю, косив траву, дрова рубав на зиму. О першій я зайшов в хату і попросив заслужений обід. На що вона відповіла: «За таку роботу, ти хіба «лушпайок» з картоплі заслужив, і тих сирих». Одне приємно, що дружина за мене заступилась: «Мамо, що ти говориш. Він від самого ранку працює, як віл, при чому на абсолютно добровільній основі, а ти ще й не задоволена. Тобі, бува, не здається, що ти перегинаєш палицю?» Теща мовчки поставила мені тарілку з гарніром та відбивною і вийшла з кухні. Після цього ще не говорила ні зі мною, ні з дружиною, бо образилась. Це ще потрібно вміти так викрутити ситуацію на свою сторону!
-Розумію, не просто тобі. Я все-таки надіюсь, що моя теща буде люб’язнішою.
