Моя племінниця прислала запрошення на своє весілля. Галина розумна, красива, цілеспрямована дівчина, вся наша велика родина нею пишається. Вона гарно вчилася у школі, втупила до університету в Києві, а тепер виходить заміж за корінного киянина.
Але листівка для нас була дещо незвична. Окрім запрошення, там було вказано, що весілля буде в українському стилі, тому необхідно одягнути національний одяг, а також, що молоді хотіли б отримати у конверті як подарунок на менше тисячі гривень з кожного запрошеного. За дітей також пропонували заплатити, але половину суми.
Мене це дуже обурило, ми хоч і з невеликого містечка та на весіллях бували, а такого нахабства на жодному святі не бачили. Чоловік взагалі сказав, що ми нікуди не поїдемо, всі родичі пересварилися. Але я дуже люблю свою племінницю, тому вирішила її не засмучувати, якось вмовила чоловіка. Та й сестра постійно запитувала, чи ми будемо.
Як тільки ми приїхали, я зрозуміла, що все буде добре, що ми не пошкодуємо про прийняте запрошення. Галина з нареченим потурбувалася, аби кожного гостя зустріли. Нас відвезли у спеціально орендований чудовий будинок з басейном, де ми могли відпочити після дороги та підготуватися до урочистостей. До РАГСу, а потім і по місту, нас возили на великому зручному автобусі. Сама церемонія була дуже чуттєва. Доки молодята їздили на фотосесію, гостям влаштували невеличку, але дуже цікаву екскурсію містом.
Ресторан обрали теж в українському стилі, сучасний та затишний. Я ніколи не думала, що мені настільки все сподобається. Гості були гарно вбрані, ведучий дотримувався тематики вечора, атмосфера була легка та ненав’язлива. Всі веселилися, відпочивали, танцювали, навіть мій чоловік наважився взяти участь в кількох конкурсах. Їжа та напої були смачні, страв було дуже багато, я навіть не всі скуштувала. Обслуговування ввічливе, тактовне.
Коли ми з чоловіком втомилися нам викликали таксі, ми приїхали до будинку та змогли відпочити. Вранці нам запропонували смачний сніданок та повідомили, що ми можемо залишитися відпочити до п’ятнадцятої години, за необхідності таксі відвезе нас на вокзал. До речі, за послуги таксі ми не сплачували, як і інші гості.
Коли ми накупалися в басейні, то вирушили до потяга. Я весь час думала, що спочатку засмутилася через запрошення, потім, що гостей було небагато, мабуть, їм теж не сподобалось запрошення. А коли побувала на самому торжестві, побачила скільки часу, зусиль витратили молоді на організацію, на те, щоб кожному гостю було комфортно, відчула теплу атмосферу, то мені стало трохи соромно. Дивлячись на задоволеного чоловіка, я зрозуміла, що він теж не шкодує про витрачені гроші.
