У кожної людини з села була своя доля. Василь, сусід через город, сидів на лавці та розповідав чому живе тут. Жінки не стало ще 20 років назад, довелося ростити доньку самостійно. Ясна річ, робити потрібно було тяжко і багато. Радує те, що у нього була власна квартира, яка залишилася від матері. Донька закінчила університет, але влаштовуватися на роботу не захотіла.
Заміж виходити також не наважувалась, лише у 25 років знайшла своє кохання. Артем був хорошим і працьовитим хлопцем. Дуже шанував і завжди допомагав свекру. Одразу ж після весілля вони переїхали до квартири Василя. Для Артема навіть такий варіант дуже сподобався, адже до цього йому доводилося жити де інде. Щоб не заважати молодій сім’ї, Василь спав на маленькому диванчику в вітальні. А після народження немовля, у квартирі взагалі не вистачало місця.
Внучка дорослішала, а проблема де жити залишалася. І через це, дочка з зятьком попросили Василя переїхати до старого будинку в селі. Він був не в захваті від цієї ідеї, але робити було нічого. Згодом Василь почав приятелювати зі Степаном Миколайовичом, він був дуже життєрадісний, постійно налаштовував сусіда що все буде добре, також весь час розказував про внучку. Але Василю тяжко було повірити в його історії. Одного разу до Степана Миколайовича прийшла в гості його внучка. Вона постійно працювала на роботі в іншій країні, і не знала як поживає дідусь. Він нічого не розповідав для неї, щоб та раптом не пішла з роботи. Вона придбала квартиру в центрі міста, сказала, що коли буде можливість, повернеться, щоб жити в ній, а зараз за квартирою буде наглядати Степан Миколайович.
Після цих слів для Василя стало дуже сумно. Адже Степан був його єдиним другом.
– Василю, їдьмо зі мною! Удвох веселіше буде, внучка зайнята постійно. Їдьмо! Тобі сподобається. Василь навіть не думав що колись зможе так жити. У нього була власна кімната та усі зручності.
Внучка допомогла їм перевезти речі, і знову поїхала на роботу. Василь навіть не думав про дочку, і те як він вчинив. Але одного разу, дівчина прийшла до них додому. Почала кричати на батька, мовляв, живеш як в Бога за пазухою, а мене чоловік покидає, а грошей зовсім не вистачає.
Але, Василь більше не захотів рятувати дочку, тим паче він би ніяк цього не зробив. То того ж вона вже доросла, хай сама думає. А його квартиру без дозволу не продали в ніякому разі.
