– Я покидаю тебе, – кричала до Дмитра, Анастасія, коли складала речі. – Він той, з ким я хочу провести усе своє життя.
Дмитро нічого не сказав, він не очікував почути такі слова від своєї дружини з якою він прожив понад 15 років. Але Дмитро дуже здивувався, що після таких образливих слів він став почувати себе набагато легше. Адже оце відчуття було сильніше ніж слова Анастасії.
– Радій, що у мого нового чоловіка є величезний будинок, а тому квартиру я залишаю тобі.
– Хоч за щось дякую.
Квартиру у який ми жили разом з дружиною нам подарували її батьки, і вона могла з легкістю мене вигнати з неї. Але все ж таки я також багато чого зробив для неї тому вона залишила її мені. А все ж таки Настя не настільки невдячна, як я думав.
Анастасія зачинила двері, Дмитро сів за стіл на кухні та почав згадувати:
Вони жили разом понад 15 років. Дмитро зробив для неї пропозицію, коли вони були ще студентами.
Чоловіка забрали в армію якраз, коли Анастасія народила синочка. Вони листувалися практично кожного дня. Дружина в кожен лист фотографію Артурчика клала, перші його малюнки й вироби з пластиліну. І як проходив кожен день синочка у листі розписувала.
Але повернуся додому Дмитро вже не таким, як був до цього.
Поки чоловік був у армії, Анастасія жила у свого батька, свекра також частенько відвідувала. І після повернення Дмитра вони вирішили все ж таки переїхати до батька чоловіка. Не найкращий варіант, але що це залишалося робити.
У свекра було величезне господарство. І поки Анастасія була з дитиною, Дмитро допомагав для батька. Свиней годував, корову кожного ранку на поле виводив, а до того всього ще були качки, кури, гуси й кролі.
Згодом для Насті батьки подарували квартиру, і ми стали жити в ній. Тим паче у сім’ї скоро поповнення, і нам потрібно більше місця, але все ж таки, інколи Дмитро їздив до батька щось допомогти.
Після народження доньки, Настя почала пізно додому повертатися. То вона з подругами у ресторан піде, то на шопінг на цілий день, то взагалі до батьків на декілька днів.
Для Дмитра це не подобалося, він почав вже сваритися на неї, адже до того ж він з немовлям не справлялася, йому потрібна була мама, а мама тепер взагалі тижнями перестала дома з’являтися, а коли приходить то все одно не в стані щось робити.
Тому Дмитро вирішив переїхати назад до батька, роботу він покинув, адже просто не встигав на неї, грошей у них практично не було, лише синові на їжу, тому поїхали вони у чому було. Анастасія декілька разів приїжджала, на колінах вибачалася. Ну звичайно Дмитро її вір.
Але досі думає для чого він це робив. Можливо просто звик, що таке повинно у сім’ї бути. Його батьки також не подарунок.
Так могло продовжувати дуже довго, якби одного разу Анастасія не познайомила з Михайлом, і не вирішила подати на розлучення зі своїм уже колишнім чоловіком.
Ніхто не знає що Михайло зміг зробити з нею, але на диво вона змінилася у дуже хорошу сторону. На роботу навіть пішла, собою почала займатися, красунею стала.
Господинею справжньою стала, а раніше навіть до корови ніколи не торкалася, чистота завжди й в дома і на подвір’ї, їжа завжди на декілька днів наварена. Вони офіційно розписалися, тепер, як справжні чоловік з дружиною.
Про рідних дітей Анастасія взагалі забула. Навіть з днем народження не завжди вітає, а одного разу приїхала і навіть цукерок дітям не привезла. Та й самі діти не дуже до мами хочуть.
А Дмитро через деякий час також з жінкою хорошою познайомився, вона не схожа на Настю, але все ж таки одружуватися не хоче. Вона часто в нього ночує, з дітьми сидить. Ходять разом гуляти й відпочивати.
– Втомився я від цього подружнього життя, – говорити Дмитро, – хочу трішки сам побути.
