Живу я у невеличкому містечку. Усі один одного знають.
Після народження сина я почала часто виходити на прогулянки. Живу у спокійному районі біля парку, часто бачуся з іншими батьками, обмінюємось досвідом виховання.
Так одного дня зустріла свою шкільну подругу. Не бачила її ще з часу закінчення навчання, бо вона переїхала до іншого міста після 9 класу.
Розговорилися. Як виявилось, у нас обох вже є свої діти. Вона купила квартиру недалеко від мене, тому тепер часто зустрічатимемось.
Домовились бачитися на дитячому майданчику недалеко від наших домівок. Зустрічались там мало не щодня. Мій син потоваришував з її донькою. Разом бігали, гралися, поки дорослі слідкували за ними.
Одного весняного вечора подруга запропонувала поїхати до лісу на пікнік. Вона знає хороше місце, неподалік від річки.
Я порадилась із чоловіком. Вирішили погодитись на пропозицію. Погода поки хороша, а далі хтозна чи буде така нагода.
Домовились їхати найближчими вихідними. Діти чекали поїздки більше, ніж дорослі. Вони ж ніколи не бачили ні лісу, ні річки.
Місцевість виявилась справді чудовою. Довкола лише дерева, тиша, пташки.
Я з подругою взялися за приготування легкого перекусу, чоловіки розводили багаття. Діти раділи побаченому, гралися біля річки.
Єдине, що тривожило, це крутий берег. Один необережний рух і можна стрімголов полетіти головою вниз у річку. Тому я просила усіх дорослих час від часу дивитися за дітьми, а сину дала настанови не підходити близько до берега і слідкувати, щоб не підходили інші діти.
Кілька годин усе було добре. Раптом пролунав крик. Роззирнулись і побачили, що біля нас немає доньки подруги.
Сказати, що усі перелякались, це нічого не сказати. Така паніка мене охопила вперше в житті.
Як виявилось, донька подруги дочекалася нагоди, коли за нею ніхто не дивився і пішла близько до річки. Хотіла спуститися вниз, але не розрахувала своїх можливосте тому впала вниз.
На щастя, дівчинку швидко витягнули з води, адже дорослі вміли плавати. Дитина відбулася переломом ноги, струсом мозку та легким шоком.
Пройшло кілька місяців, дівчинка одужала. Хоча через травму ноги кульгатиме тепер все життя.
Добре, що ситуація закінчилась так. Якби дитина зірвалась із найвищої точки берега, то малоймовірно, що вижила б.
Отака ситуація. А хто винен? Дівчинка, бо не послухала настанов дорослих, чи батьки, які недогледіли?
