У моєї хорошої подруги Наталі є уже дорослий, сімнадцятирічний син Назар. Він молодий хлопець, який хоче розваг та не помічає старань своєї матері.
Наталя інколи засмучується, адже по-справжньому хоче зробити приємне синові, а він не вміє це приймати. Але з іншої сторони подруга ставиться до нього з розумінням тому, що сама була у його віці та розуміє, що зараз у нього інші інтереси та цінності.
От нещодавно, Наталя приготувала смачну та корисну вечерю, яка складалася з улюблених страв Назара. А хлопець прийшов та відмовився від їжі. Також мати хотіла поговорити, запитати як у нього справи, але це бажання не було взаємним.
А згодом, Назар сказав матері, що йому набридла її турбота та те, що він уже не маленький. Подруга не образилася, а вирішила що можливо йому справді потрібний особистий простір.
А наступного дня, Наталя поїхала на два дні на дачу, щоб доглянути за городом. А синові не встигла повідомити. Та коли він прийшов додому, то помітив, що мами немає й почав себе звинувачувати, що образив її.
Назар почав переживати за Наталю та не міг собі знайти місця. Постійно телефонував, а вона не чула дзвінків й не піднімала слухавку. Тоді, Назар подзвонив бабусі й вона повідомила де його мама.
Хлопець поїхав до Наталі та попросив вибачення за свої слова та поведінку. Він зрозумів, наскільки вона є дорогою та важливою для нього людиною. Тепер мати з сином живуть душа в душу.
