Я зустрів Олену вже дуже давно. Жили ми у сусідніх під’їздах, але ходили у різні школи, тому не дуже часто спілкувались. Вона була із забезпеченої сім’ї, її тато тримав якийсь успішний бізнес, тому оточення у нас було різне.
Закінчивши школу, я вступив до університету в інше місто, на факультет економіки. Вчився добре, тому після закінчення переїхав у столицю та знайшов там хорошу роботу.
І ось одного разу наша компанія знайшла нових інвесторів, як зазвичай ми проводили їм презентацію, нічого цікавого, але цього разу було по-іншому. Серед інвесторів сиділа дівчина, це була Олена, я її впізнав одразу, адже закоханий у неї усе своє життя. Вона також мене впізнала.
Після презентації ми пішли випити каву у кафе через дорогу, вона розповіла, що батько віддав їй свій бізнес і вона ним займається.
Після такої доленосної зустрічі, ми почали все частіше гуляти та згодом стали парою. Все було добре: ми ходили у ресторани, гуляли парками, але все ж настав час жити разом, і тут почались негаразди.
Олена благала переїхати мені до неї, адже вона купила собі величезну квартиру у центрі міста, а я орендував маленьку студію. Мені було не зручно, але я погодився. Все ж жити безплатно я не міг, тому оплачував комунальні послуги та купував продукти.
Але її тато терпіти мене не міг, бо вважав, що я занадто бідний для його дочки, тому постійно говорив це їй і кожен день ліз у наше життя. Спочатку я терпів, але одного разу сталась неприємна ситуація, в Олени згубився цінний годинник, звичайно, що її тато зробив винного мене, підкинувши годинник в мою сумку!
Я усіма способами намагався довести коханій, що я не винен, але її тато шантажував Олену, мовляв, забере у неї бізнес і ні копійки не дасть, якщо вона вибачить цьому покидькові, а себто – мене.
Як би Олена мене не кохала, але мусила вигнати мене, бо для неї кар’єра значила набагато більше чим я. Потім ми перетиналися в офісі, але навіть не говорили, згодом вона розірвала з нами контракт, і ми більше ніколи не бачились, але моя любов до неї не згасла і не згасне ніколи!
