Три роки тому, ми з Ларисою розлучилися. Вона мені зраджувала та завагітніла від іншого. Зараз, у неї інший чоловік та донька від нього.
У мене теж є стосунки, але я ще не одружений. Ми з моєю коханою хочемо краще пізнати одне одного, а потім вирішувати чи хочемо ми бути разом.
З Ларисою у нас є спільний син Марк, йому шість рочків. Старанний учень та життєрадісний хлопчик.
Після народження дівчинки, Лариса зовсім забула про Марка. Спілкується з ним тільки на його день народження. Зовсім не приділяє увагу синові та не показує свою любов та ласку.
Я ніколи не був проти їхніх зустрічей. Я часто наполягав, щоб Лариса зустрілася з Марком, щоб вони провели час, разом. Пішли в торговий центр, в аквапарк чи в інші цікаві місця. Я готовий був усі їхні розваги оплатити, лиш би вона приділила час синові.
Я бачу, як засмучується Марк коли відчуває байдужість у свою сторону, від матері. Я бачу, що йому не хватає материнської ласки та підтримки.
Лариса старається тільки для доньки та помічає тільки її. Донечка у неї прекрасна, але ж це не означає, що можна забувати про іншу свою кровинку.
Я стараюся замінити синові маму та бути хорошим батьком. Я хочу надати йому ту підтримку та любов, якої йому так не хватає.
Я сподіваюся, що найближчим часом Лариса зрозуміє, що потрібна Марку й нарешті почне приділяти йому увагу.
