Я одружений з Мариною уже 8 років. Вона довго не могла завагітніти. Усі спроби були марними, хоч майже два роки намагались. Звичайно, ми пішли до лікарні, здали обоє аналізи та пройшли обстеження. У дружини не виявили нічого поганого, а ось мені поставили діагноз – безпліддя.
Мені було прикро, що через це у нас не буде дитини, Марина також ходила сама не своя, тому я запропонував взяти дитину з дитячого будинку. Моя дружина була проти, наполягала на штучному заплідненні, але я не хотів, щоб ДНК було чужого чоловіка, який здавав «матеріал» у клініку. Через це було багато суперечок.
І ось несподівано Марина каже, що вагітна. Я був дуже щасливий, думав, або з аналізами щось переплутали, або ж це просто виключення, таке ж буває. Тому тоді я просто був на сьомому небі від радості.
У мене є рідний старший брат Максим, ми із ним зовсім не схожі, я брюнет з карими очима, а він завжди був блондином із зеленими, ніхто не вірив, що ми брати. Він жив у іншій країні й рідко приїздив до нас чи до батьків. І ось коли Марина завагітніла, у нашому житті з’явився Максим, він повідомив, що тепер буде жити тут, адже його назначили директором українського філіалу. Тому кожного дня він гостював у нас.
Спочатку я думав, що це добре, адже Марині хоч не сумно вдома, але згодом я побачив дуже неприємну картину. Повернувшись з роботи, побачив як моя дружина з братом цілуються. Тоді я й про все дізнався, виявляється, що дитина, яку носить Марина це мого брата. Вона ще сказала: «Ну ти ж сам хотів біологічну рідну дитину!».
Я був шокований і пішов від неї, зараз спілкуємось рідко, але син, який народився, був копією брата: такий же світловолосий із зеленими очима
