Доньці так і сказала: «З онуками сидіти не буду»

Як же довго я чекала свого 60-ліття. З 18 років на роботі. Вийшла заміж, народила доньку. Все життя присвятила чоловіку на дитині, нічого не бачила окрім роботи та дому. Навіть на морі була всього один раз, ще й по путівці з роботи.

Робота була хорошою, на державному підприємстві. Зарплатня висока, тому й пенсія буде солідна.

Доньку в житті влаштувала, купила квартиру. Вона закінчила престижний університет, вийшла заміж, живе окремо від нас. Має двох дітей. Одним словом, за неї я спокійна.

Вирішила, що тепер заживу. Як тільки вийду на пенсію, одразу на море з чоловіком, або куплю щось смачне і будемо святкувати з сусідкою.

Як тільки віднесла документи до пенсійного фонду, видихнула із полегшенням – нарешті відпочину. Та не так склалося, як хотіла.

Вийшла на пенсію, одразу пролунав дзвінок від доньки. Вона повідомила, що збирається з чоловіком до Чехії. Спочатку на тиждень у відпустку, а після цього працюватимуть.

Обоє знайшли непогану роботу. Вирішили на цей час відвезти дітей до батьків. Я з чоловіком не була проти, адже любило онуків.

Хто ж знав, що буде так складно. Я вже не молода, а діти постійно бігають, не слухаються. Продукти купувати потрібно вже на чотирьох, а мені складно їх носити. Оце називається, вирішила пожити для себе.

Так тривало близько трьох місяців, доки донька не повернулась із-за кордону.

Ми з чоловіком вже вирішили, що нарешті відпочинок, купили квитки до Одеси. Почали пакувати речі. Раптом приїхала донька. Сказала, що знову їде закордон, тому дітей залишає нам. Навіть не спитала чи згодні ми на це.

Ну а я що? Так і сказала, що з онуками сидіти не буду. Свою дитину виховала, влаштувала в житті. Онуки то вже не мої турботи. Ще посидіти кілька годин можна, але отак залишати на кілька місяців ні. Я не влаштовувалась на безоплатну роботу нянею.

Звісно, донька образилась на таку відповідь. Та хіба ж я сказала щось образливе?

Онуків люблю страшенно. Але ж потрібно колись жити у своє задоволення. Коли як не зараз?

Що ви про це думаєте? Варто усе життя займатися вихованням дітей та онуків, не виділяючи час на власний відпочинок?

Оцініть статтю
Доньці так і сказала: «З онуками сидіти не буду»