Я виховував свою дочку Олю один, її мами не стало дуже давно, тому вирішив, що буду відволікати її навчанням. З раннього дитинства вона займалась з репетиторами по майже усім предметам, тому в школі була відмінницею, я радів за неї.
Грошей у нас було вдосталь, адже я мав досить хорошу роботу, але Олю привчав до самостійності, тому давав гроші на найнеобхідніше, але дочка у мене майже їх не просила, я дивувався чому так, але не було часу, щоб це з’ясувати.
Одного разу, коли я був на батьківських зборах, до мене після цього всього підійшла вчителька і спитала, чи нам не потрібна матеріальна допомога. Я дуже здивувався, невже я так погано вдягнений, що вона мене про таке питає?
Але потім вчителька усе мені розповіла. Виявляється, що моя Оля весь цей час робила домашнє завдання та контрольні роботи однокласникам за гроші. Я спочатку сприйняв це нормально і навіть був радий, що моя дочка така бізнесменка. Але як потім вияснилось, вона сказала вчительці, що хоче назбирати собі на нові книжки та комп’ютер, бо в неї його немає, а у всіх однокласників є.
Після цього я був шокований, адже я міг би й сам усе це їй купити, але вона ні слова мені не говорила. Прийшовши додому, у нас була важлива розмова. Тоді дочка пояснила, що бачить як я важко працюю, тому і не хотіла просити ні копійки, усе сама робила. Діти у школі багато не давали, тому вона вже довго збирає на комп’ютер.
Наступного дня ми пішли та вибрали усе, що вона хотіла. Потім я їй сказав, щоб не робила за гроші усі домашні та контрольні, адже це будуть несправедливі оцінки. Але все ж Оля продовжувала це робити, але уже безплатно.
