Мене звуть Василіса, але найближчі кличуть мене просто Вася. Колись я завжди шкодувала про таке ім’я, адже чимало натерпілась знущань від однолітків в дворі та й в школі. Але тепер мені навіть подобається. Воно таке нестандартне, рідко де можна почути.
Навчаюсь я на четвертому курсі педагогічного інституту. Живу в гуртожитку. Там я познайомилась з своїм хлопцем – Максимом. Він на один рік старший за мене. Наші відносини зав’язались ще два роки тому. Спочатку хлопець довго до мене залицявся, та я не сприймала його знаки уваги всерйоз. Дівчата розповідали, що Макс ще той дон Жуан. Не одна красуня вже плакала через нього. На його рахунку десятки розбитих сердець, та ще більше закоханих в нього дівчат.
Отож, близько трьох років тому, я побачила Максима вперше. Він зайшов в нашу кімнату. Тоді він покоряв мою сусідку – Ларку. Вона просто танула, коли його бачила, постійно догоджала йому і вже через три тижні стала не цікавою для хлопця. Вони розійшлися. В той час красунчик переключився на мене. Я вже знала, що за цими солодкими обіцянками та великими фразами стоїть цілковита брехня. Максим запрошував мене погуляти, піти в кіно, осипав компліментами, дарував квіти. Та я пообіцяла собі, що на цю авантюру не поведуся. Тому все моє єство випромінювало лише холодну байдужість в бік хлопця, аж до одного випадку.
Був розпал весни, сонечко пригрівало, в кімнаті стояла жахлива спека. Якщо стати в коридорі, то на пальцях одної руки можна було порахувати зачинені двері, це означало, що жителів немає в кімнаті. Всі інші – були відкритими навстіж. Не знаю чому, але я надумала зробити перестановку. Вже давно мені муляла око моя при ліжкова тумба, тому я вирішила її пересунути. В процесі я зачепила кактус сусідки, що стояв на вікні, і так намагалась уникнути зіткнення з ним, що впустила тумбу прямо собі на ногу. Шалений крик роздався по гуртожитку. До мене прийшов Максим. Він зрозумів ситуацію. Швидко викликав таксі та допоміг дістатись мені до травмпункту. В мене діагностували тріщину. Наклали гіпс. Хлопець допоміг мені з поверненням додому і взагалі весь час, поки я хворіла підтримував. Тоді я подумала, що не такий вже він поганий, як про нього розповідають і, можливо, я саме та, хто зуміє його приборкати. З того моменту ми стали парою.
Оскільки жили по сусідству, то ми проводили весь вільний час разом і навіть допомагали одне одному з навчанням. Коли в нього було багато роботи, я завжди прибиралась в кімнаті та готувала йому їсти. Згодом це ввійшло в звичку, додалось ще побутових обов’язків: прання, прасування і тому подібного. Мені подобалось йому допомагати, а він був не проти.
Цього року Макс був випускником. До нього на свято приїхала мати з сестрою. Вони звісно прийшли в кімнату. Посиділи, пили чай, їли млинці, які я насмажила ввечері.
-Максиме, дуже дивно, в кімнаті просто блиск, млинчики приготовані, одяг весь складений, це на тебе не схоже, ану зізнавайся, що за господинька до тебе заходить? Може познайомиш нас? – запитала мама.
Двері були відкритими і я все чула. Тільки Максим не знав, що я вдома, адже в мене саме мала бути пара по-розкладу, яку скасували.
-Це не моя дівчина, це мого сусіда – Паші. Я вільний, як сокіл.
Ці слова мене вдарили током. Марно я надіялась, що стану його єдиною, схоже, він так зовсім не думає. Більше не хочу його знати!
