Яся була родом з невеликого села. Виховувалась вона у великій сім’ї , мала ще дві сестри та два брати. Дівчина була найстаршою. Усі односельчани знали Ясю, вона була першою красунею, роботящою та й розумною дівчиною. Кожна матір хотіла собі таку невістку, а кожен парубок – дружину. Батьки Ясі покладали на неї великі надії, так я дівчина змалечку була небайдужа до тварин, то відправили її в район, вивчитись на зоотехніка.
Яся приїхала в місто, в гуртожиток їй не вдалося поселитися, тому вона шукала квартиру. Грошей багато не було, але дівчині пощастило, вона натрапила на Галину Максимівну і та її прихистила. Жінка має хатину на окраїні містечка, невеликий город та козу. Живе сама, із рідні в неї нікого: з жіночою долею не склалося, чоловік, якого вона кохала одружився з іншою, а братів та сестер вона не мала. Тому вона була рада, що з’явилася компанія.
-Тепер хоч слово є до кого мовити, – каже хазяйка Ясі.
Плату жінка брала невелику, та Яся ще допомагала їй по господарству. Так вони жили вже два роки.
В коледжі студентка познайомилась з Миколою. Він був видним юнаком, багато дівчат мріяли про нього, але отримати хоч кілька хвилин його уваги було непросто. Микола мав друга – Юрка, вони завжди ходили разом. Одного разу Микола хизувався, своєю популярністю серед дівчат і присягався, що може закрутити роман з будь-якою, бо кожна готова впасти до його ніг. Юрко піддав сумніву цей факт, але вони побились об заклад, якщо Микола закохає в себе першу дівчину, яка вийде з дверей коледжу, то його друг дасть йому в користування своє новеньке авто на цілий місяць. Микола мав два місяці в своєму розпорядженні, аби виграти.
За 15 секунд вийшла Яся, вона не знала, що тоді стала заручницею жахливих обставин. Микола не втрачав ні хвилини і зразу побіг за ціллю. Він вмів красиво говорити та представити себе. Хлопець кружляв коло Ясі, розповідав, як давно вона йому подобається, наполягав провести додому. Так було щодня. Приємності, квіти, компліменти, все це закрутило голову дівчині. Пройшло менше 2 місяців, а суперечка була давно вигарна, але все зайшло надто далеко, Яся була вагітна.
Їй було страшно, вона не знала що робити, з цією новиною дівчина прийшла до батька дитини – Миколи. Звісно він сказав, що дитина йому не потрібна, і додав на кінець: «Хто знає, чи то моя дитина, може ти з іншими теж гуляла.» Дівчина отетеріла від розпачу, треба було ще якось сказати батькам.
Тато та мама Ясі чути нічого не хотіли про дитину, говорили: «Послали дитину вчитися, а вона лише сорому додому привезла, хіба так ми тебе виховували! Йди геть, ми навіть бачити тебе не хочемо.»
Яся верталась в місто, в голові вертілись думки про те, що потрібно позбавитись від дитини, іншого виходу дівчина не бачила – «Кому я така потрібна?».
Юначка прийшла до Галини Максимівни на нічліг, розповіла все, що сталося і свої подальші плани.
-Ти що, Ясю, не смій цього робити, все життя потім шкодуватимеш, будеш, як я – одинока. А знаєш, ти залишайся в мене, ти мені стала, як рідна дочка, а дитинча мені за онука буде, разом доглянемо та виховаємо.
Гарячі сльози покотились по щоках – рідні люди її прогнали, а чужа жінка стала ближча, як матір. Тепер вони живуть втрьох: Галина Максимівна, Яся та Тимофійко.
