Три роки тому я вийшла заміж за прекрасного чоловіка. Познайомились на роботі, оскільки обоє працюємо інженерами у галузі харчової промисловості.
До заміжжя була казка. Коханий кликав на побачення, дарував подарунки, не шкодував на мене грошей і уваги.
Та після шлюбу, коли почали жити разом, усе змінилось. Ми обоє працювали на одному підприємстві з 8 ранку до 8 вечора. Одночасно поверталися додому.
Спочатку чоловік просив лише приготувати вечерю, хоча приходили ми в один і той же час, при чому обоє втомлені.
Перші кілька днів я була настільки щасливою, що з легкістю виконувала такі прохання, попри втому. Згодом зрозуміла, що чоловік зовсім не збирається допомагати мені у домашніх справах. Моїми обов’язками було прикинутися раніше, ніж він, приготувати сніданок та обід із собою. Ввечері також готувала лише я. прибирати у квартирі, виносити сміття, прати одяг теж мала лише я. А чоловік просто ходив на роботу і цього було досить.
Кілька місяців я робила усе сама, а потім не витримала і поскаржилася чоловіку. Він відповів, що не допомагатиме мені, оскільки втомлюється на роботі. І якщо мене не влаштовує таке життя, то можу йти від нього.
А я його кохала, тому продовжила жити так, наче я не жінка, а залізний робот, який не втомлюється.
Згодом завагітніла. Думала, що чоловік хоч зараз допомагатиме, бо бачить, як мені важко. Проте нічого не змінилося.
Я покинула роботу, народила донечку. Увесь час приділяла або дитині, або домашнім справам, при чому з боку чоловіка не було ніякої допомоги.
Мені з донькою довелося жити на гроші за дитину. Вистачало лише на деякий одяг та їжу.
Чоловік оплачував комунальні послуги та купував їжу нам обом. Почав вказувати на те, що я поправилась після пологів, не доглядаю за собою. Попросила грошей на манікюр, він відмовив. Сказав, що я постійно сиджу вдома, тому ніхто не бачитиме нігтів.
І так триває постійно. Я лише чую, що змінилася, що вже не така гарна, як була. Як я можу втомлюватися, якщо нікуди не ходжу і нічого не роблю, лише годую дитину.
Мені набридло таке життя. Я не домогосподарка і няня для доньки, я хочу заробляти і гарно виглядати.
Чоловік забороняє поки виходити на роботу, хоча доньці вже два роки. А я не можу піти від нього, бо кохаю. Та й нікуди йти, квартира на нього записана, хоча купували до весілля разом.
Не знаю, що робити далі. Не мріяла я про таке життя.
