Сім’я Марії раділа з покупки квартири, однак її дочка думала зовсім інакше. Саме скандал з нею затьмарив все це щастя. Олеся, донька Марії, ніяк не могла подумати, чому у світі така зрада. Батьки здавалися несправедливими, а брат – просто дармоїдом і халявником, якому все дістається без будь-яких зусиль, особливої праці.
– Мамо, чому ви Олегу купили квартиру? Я ж значно старша від нього, ось скоро заміж виходити, саме мені положено зробити такий подарунок. Олег – ще малий, йому всього 20 років, сидить у вас на шиї і вже має нерухомість.
– Олесю, ну він ж хлопець. Коли створить сім’ю, то не зможе скитатися по чужих квартирах. Йому треба буде утримувати дружину і дітей, а що можна заробити, витрачаючи на оренду? Я – дівчина і що? Якщо розглядати з ваших суджень, то я сама повинна на квартиру заробити гроші і ще чоловіка з дітьми тягати.
– Так. Ти доросла, у тебе є робота, я б порадила тобі шукати перспективного хлопця із житлом. Ти ось і на роботі працюєш, має бути соромно клянчити у батьків копійчину.
– Я б не просила, якби ви Олегові не купили. Це для мене просто виглядає незрозумілим. Я – ваша донька, але ви купуєте квартиру тільки синові. Де справедливість? Або нікому нічого не купувати, або обом. Мені вже між іншим 30 років, мені навіть нема куди хлопця привести. Стидно говорити, що я живу з батьками, а не окремо.
– Почекай, ти поки можеш жити з нами і накопичувати капітал самостійно, а можемо і зятя прийняти. Ми ж тебе не виганяємо з дому, з нашого боку це теж наша батьківська допомога.
– Накопичити гроші самостійно, постійно економлячи, живучи у батьків і отримати просто так -велика різниця. Один горбатиться, другий – відпочиває.
Олеся так і не знайшла компромісу з батьками. Вони були впевнені, що у сина має бути все своє, а дочка має працювати самостійно. Батьки допомагали їй тільки порадами і дозволом жити в спільній квартирі, не будуть ж вони виганяти дочку.
У Олесі так і залишилася величезна злоба на батьків. Вона тільки на почутті ненависті і люті розштовхувала всіх ліктями на роботі, йшла по трупах у кар’єрі і злетіла по драбині вгору. Олеся заробила самотужки на квартиру, значно більшу, ніж у брата. Дівчина не могла заспокоїтись. Її гризла злість і постійні питання:
– Чи мають справді батьки право так поводитись?
– Чи своїм рішенням виховали вони у ній сильну жінку чи підле стерво, яке ніхто не любить?
