Зустріла я якось свою колишню однокласницю Інну і вирішила поцікавитись як у неї справи. Виявляється у неї вже є чоловік і двоє дітей. Я запитала, чи дітки ходять в садочок, вона відповіла, що вони зараз з її мамою на дачі. Зайшла мова за відносини із батьками і вона почала скаржитись, що її чоловік ніяк не може знайти спільної мови з тестем.
Річ у тому, що дачу вони з чоловіком купили за свої кошти. Вони приїздять туди влітку разом з дітьми. Туди ж на літо перебираються і її батьки. Ділянка у них там велика, тому чоловік почав планувати будівництво теплиць для вирощення помідор і полуниці у сприятливих умовах.
Проблема в тому, що батько Інни вже який рік планує побудувати на вільній ділянці лазню. Він переконує усе сімейство, що грядок біля дому достатньо і ніякої теплиці тут не потрібно, адже помідори можна купити і на ринку.
Теща теж підтримує свого чоловіка у будівництві лазні. Вона аргументує це тим, що вони за все життя дуже багато працювали біля землі і, приїжджаючи сюди, вони хочуть нормального відпочинку, а з лазнею він був би ще кращий.
Останнім часом батько Інни ще й активно пропонує зачистити грядки з квітами, і поставити на їх місце лавку-гойдалку, мовляв: «Це ж не для нас, це для дітей».
Чоловік Інни проти таких змін, адже коли вони з дружиною купували дачу він планував зробити все по-своєму. Інна прагне уникнути конфлікту з чоловіком і водночас зберегти гарні відносини з батьками, тому вона воліє залишатися осторонь цього конфлікту.
Вона розуміє, що непогано було б, якби у батьків була власна дача, але коштів на таку покупку у них навіть приблизно немає.
Як не дивно, але буває так, що найближчі люди не можуть домовитись між собою щодо того, як розпорядитися майном. Як на мене, у чоловіка Інни є тільки два варіанти вирішення ситуації: проявити повагу до старших і дозволити їм будувати все, що вони хочуть, чи, жертвуючи хорошими відносинами з батьками дружини, проявити принципіальну позицію господаря.
А як вчинили б ви?
