У мене дві доньки, але так сталося, що життя у молодшої Полінки склалося успішно, вона має хорошу роботу, вдало вийшла заміж. Чоловік у неї гарний, працьовитий, його батьки допомогли придбати квартиру, все складається в їхній сім’ї добре.
А от старшій моїй Маринці не щастить. Її чоловік Максим мені ніколи не подобався, а тут ще й роботу втратив, тому донька з чоловіком і дітьми переїхала до мене. А я й не проти, квартира у мене велика, трикімнатна, мені одній у ній самотньо. Хоча, чомусь проти була Полінка, я чула, як вона сварилася із сестрою. Що чоловік так зовсім не захоче працювати, живе на всьому готовому, що мені потрібно більше відпочивати, а тут стільки людей у квартирі, діти шумлять. Я навпаки більше рухатися почала, то дітям обід приготую, посуд перемию, то з онуками посиджу. А вдень я ходжу на роботу, маю змогу ще продовжувати працювати, тому до вечора встигаю скучити за онуками. Зарплата хоч і невелика, але можу малим смаколиків купити або на атракціони з ними сходити. Цього літа мені вдалося накопичити трохи грошей, щоб Маринка мала змогу звозити дітей на море відпочити.
Наша трикімнатна квартира між мною і доньками розділена на рівні частини. Для того, щоб записати онуків у садок, потрібна була реєстрація з місця проживання. Я прописала доньку з дітьми у себе, але довелося знову вмовляти молодшу на дозвіл, як співвласницю, бо вона знову була проти.
У нас із чоловіком була машина, але після його смерті вона весь час простояла у гаражі. Я оформила довіреність на чоловіка Марини, щоб він міг працювати хоч у таксі, доки не влаштується на постійну роботу. Коли про це дізналася Полінка, то влаштувала скандал. Хоч я не розумію навіщо їй той старенький автомобіль, у них із чоловіком чудова іномарка.
А недавно молодша донька взагалі заявила, що хоче свою частку з квартири, і щоб Маринка їй сплатила. Я не уявляю, чому Поліна себе так поводить, вони з чоловіком не потребують цих грошей, а у старшої доньки таких коштів немає. Полінка каже, що я тільки про одну доньку дбаю і про її дітей, а про те, що у мене є ще онуки забула. Можливо вона має рацію, але мені дуже шкода старшу доньку, що їй так не таланить у житті, я намагаюсь їй допомогти, чим можу. Полінка вважає, що Марина вже доросла жінка, має розв’язувати свої проблеми самостійно, а не за моїм коштом. Не знаю, чим тепер закінчиться ситуація з квартирою. Сподіваюсь, що сестри знайдуть спільну мову.
