Олена твердо вирішила, що буде народжувати. Їй здавалось, що їхня з Олексієм дитина, ще не народившись, вже захищала її від усіх негараздів долі.
Вони з Олексієм виросли у одному селі на сусідніх вулицях. Село невеличке, вся молодь намагається знайти можливість виїхати. Після закінчення школи вирішили разом вступати до технікуму у сусідньому місті, дівчина – на кухаря-кондитера, хлопець – на автослюсаря. Через деякий час почали зустрічатися, а потім і жити разом, знімали квартиру у місті. Дома бували не часто. Майбутній свекрусі Олена не подобалася. Вона вважала, що син міг би знайти собі кращу дівчину у місті, та ще й молодий він для серйозних стосунків, не нагулявся, не вивчився, професії не здобув.
Так сталося, що Олена завагітніла. Дівчина дуже хвилювалася, не знала як повідомити коханому. Проте її хвилювання були марними, хлопець дуже зрадів. Молоді віднесли заяву до РАГСу та повідомили про приємну новину рідних. Свекруха дуже злилася, наговорювала на Олену, що вона нагуляла дитину від іншого, а її сина примушує одружитися на собі. Дісталося й матері дівчини, яка її погано виховала, дозволила жити з хлопцем до шлюбу, та ще й тепер принесе у подолі.
Але приємні клопоти перед весіллям відволікали Олену від поганих думок, до того ж Олексій був дуже уважний та ніжний. Того вечора була погана погода, дощ йшов увесь день, а надвечір посилився вітер. Світлана Іванівна зателефонувала стурбована, у неї закінчилися ліки, а тиск піднявся дуже високий, швидка все ніяк не приїжджала. Олексій збігав у аптеку та вирішив на попутці добиратись у село, він дуже хвилювався за матір. Оленка наполягла на тому, щоб поїхати з коханим. Машину спіймали швидко, їхати до села не більше години, вони й раніше добиралися автостопом, якщо не встигали на автобус. Дівчина сиділа на задньому сидінні, водій їхав досить швидко, вона вже розгледіла знайомий поворот на село, а потім сталося щось страшне.
Оленка прийшла до тями на лікарняному ліжку, біля неї бліда та з темними колами під очима на незручному стільчику сиділа мама. Дівчина не одразу зрозуміла, що сталося. Мама обережно почала розповідати. Водій не впорався з керуванням на повороті, машина вилетіла у кювет. Обидва хлопці загинули. Ніхто не знає, як вдалося вціліти Оленці та відбутися лише сильним забиттям, синцями та подряпинами. Вагітність теж вдалося зберегти, мабуть тому що організм дівчини молодий і сильний.
Через два тижні Оленку виписали з лікарні. Вирішили, що вона поки повернеться у село, тому що самій у місті їй не впоратися. Вдома дівчину почала допікати мати Олексія. Вона й так недолюблювала Оленку, а після смерті сина наче вирішила зжити її світу, або хоча б із села. Не змогла вибачити, що у ту страшну ніч дівчина вижила, а її син загинув. Ніякі переконання і вмовляння не хотіла слухати Світлана Іванівна. Оленка намагалася пояснити, що вагітність вдалося зберегти, що вона дуже кохала Олексія, що збирається народжувати, і частинка її сина буде продовжувати жити у внукові. Жінка нічого не хотіла чути.
У Оленки народився здоровий прекрасний син, якого вона назвала Олексієм на честь свого загиблого коханого. Дівчина стала чудовою мамою і радіє кожному дню життя. А Світлана Іванівна так і не спілкується з ними, залишилася змарнілою та самотньою жінкою.
