Сьогодні, я розкажу історію своєї сестри Вікторії. Вона навчалася на педагога молодших класів та після закінчення пішла працювати у школу, в якій раніше навчалася. Мала вона свій клас, своїх учнів. Старалася кожному бути другом, співбесідником та хорошим наставником, щоб діти змогли бути у гармонії та у комфорті з нею. Щоб не боялися її, любили її та завжди могли розраховувати на її підтримку та захист.
Вікторія дуже полюбила дітей, як і вони її. Особливо, маленька світловолоса дівчинка Аліна. Батьки дівчинки завжди були на роботі, тому Аліна часто залишалася у групі продовженого дня та багато часу проводила з вчителькою. Вони грали різні ігри, вчилися, малювали та займалися іншими продуктивними справами. Аліна за цей час встигла прив’язатися до Вікторії та полюбити її усім серцем.
Батькам Аліни спочатку вчителька дуже подобалася, але коли їхня донька завжди скучала за Вікторією й завжди запитувала про неї, то її мати почала напевно ревнувати й розсердилася, що чужа людина є настільки близькою до їхньої доньки.
Світлана Ігорівна (мати Аліни) та її чоловік Степан Борисович були досить впливовими людьми, спочатку вони написали заяву, а потім пожалілися у міністерстві на Вікторію, ні за що. Навели багато наклепів та говорили знайомих й вчительку звільнили з роботи.
Я вважаю, що це не справедливо, що Вікторія не винна. Якщо, батьки хочуть, щоб діти були з ними близькими, то нехай проводять більше часу зі своїми дітьми, спілкуються, стають друзями для них. Тоді не потрібно буде ревнувати чи ще щось. Я розумію, що робота, але ж вільний можна провести з донькою, щось навчити її, подарувати їй хороші спогади. Наприклад: у вихідні з’їздити на пікнік, разом піти на якісь заняття, погуляти та інші цікаві справи.
Вікторія сумує за своїми учнями та вони теж. Інколи, дзвонять до своєї вчительки й просять, щоб вона повернулася, але це не можливо. Вікторія іноді навідує їх та приносить гостинці, бачитися із ними їй приносить велику радість.
Зараз, Вікторія працює нянею у порядній та хорошій сім’ї. Допомагає із Кирилом, доглядає за ним, навчає його, грається із ним. Кирило є дуже енергійним хлопчиком та теж встиг полюбити Вікторію. Та його батьки на оборот щасливі, що їхній син проводить час із людиною, яка йому приємна. Та не проти їхнього спілкування, а залюбки запрошують Вікторію на різні свята оскільки вона майже, як член сім’ї.
Вікторія дуже легко знаходить підхід до дітей, ще з дитинства вона часто бавила мене, оскільки була старшою від мене на шість років. Завжди вигадувала різні цікаві та веселі ігри, а на ніч читала казки. Вона для мене не просто сестра, а найкраща подруга, моя опора та підтримка, дуже люблю її.
Думаю, вона буде прекрасною та доброю мамою.
