Зі своїм чоловіком познайомилася близько двох років тому. Наша випадкова зустріч відбулася на пляжі. Я приїхала відпочивати до Одеси на тиждень, зупинилася в найкращому готелі та відразу ж відправилася до моря. Вибрала вільний шезлонг й почала активно готуватися до запливу. У цей момент до мене підійшов чоловік:
– Вибачте, але це місце було вже зайняте мною.
– Щось я не бачу, що воно ваше, тут не було ніяких речей.
– Я залишив маленьку ямку біля шезлонга, це моє місце.
– Яке дивне бронювання. Так тільки собаки помічають, не думала, що ще й люди на таке здатні.
– Дуже смішно. Я раніше вас сюди прийшов, так що, будьте так ласкаві, звільніть шезлонг.
– Хм, дайте подумати… Ні, тут добре падає тінь, а інші місця на сонці, я не хочу згоріти. Тим більше, чим вас не влаштовує шезлонг, який поруч зі мною? Він же теж в тіні, якщо ви так дуже сильно хочете теж полежати тут.
– Гаразд, в цей раз я вас прощаю.
– За що?
– За те, що чуже місце зайняли.
– Знову ви за своє. Чоловіче, не поводьтеся як дитина й лягайте, поки я не передумала.
– В якому сенсі?
– В прямому, я можу й прогнати вас зовсім звідси.
– Ну, а вас я точно не вижену зі свого серця.
З цієї самої фрази ми й продовжили спілкування. Так все закрутилося, завертілося, що ми вже майже три роки одружені. Дітей поки що немає, ми хочемо ще для себе пожити.
Начебто все було відмінно, поки Олег не почав дуже рідко з’являтися вдома. Але замість нього до мене частенько заглядав його дуже хороший друг. Я чомусь дуже швидко перемикнулася на Валентина й ми почали таємно зустрічатися.
Я весь час думала, що Олег просто затримується на роботі, тому намагалася не розкривати свою маленьку таємницю, як і Валентин при своїй дружині Вікторії. Згодом мені набридло і я вирішила зізнатися Олегові в тому, що зраджую йому з його другом. Я очікувала негативну реакцію, але чоловік сказав, що теж мені зраджує і вже давно. Після цього зізнання ми вирішили мирно розійтися. Чесно скажу, гірше не стало, навіть навпаки.
