Я на днях дуже сильно посварився з своєю дружиною. А все через те,що вона ніби-то не встигла приготувати мені обід. Я люблю ситно поїсти, в обід на столі повинен бути обов’язково суп, друге та десерт.
Чому не приготувала? Сказала, що прийшла дуже замучена і мала ще багато хатніх справ.
Хіба я один такий? Вона мене абсолютно не розуміє! Вона-жінка, яка повинна кожен день займатись справами по квартирі, поприбирати, попрати, ну і звісно ж приготувати їжу. Дзвоню до неї: запитую, що є на обід? А вона відповідає: макарон. Звичайно, я подумав що це жарт. Обов’язок жінки – нагодувати чоловіка!
Прийшовши додому ввечері я вже чекав, щоб дружина швидше повернулась додому. А вона лише переступивши поріг квартири – почала жалітись, що важкий день і піти у спальню. Того вечора ми дуже посварились. Пройшло кілька днів, як ми не спілкуємося. І я зрозумів, що не обов’язково бути жінкою, щоб зробити роботу по дому.
Одного разу в нас вже була ситуація, коли я поїхав на 3 місяці на роботу за кордон. Приїхавши, думав, що дружина дочекатись не може мого повернення. Насправді ми одразу сіли до серйозної бесіди. Про те, що вона зрозуміла, що їй дуже комфортно без мене. І що вона хоче подумати чи варто нам продовжувати жити разом.
Тоді я агресивно відреагував на ці слова.
Та зараз я розумію, що в нас немає дітей, тому вона дуже легко зможе наважитись покинути мене.
Я пішов на радикальний крок. Почав їй допомагати, коли була можливість – сам робив конкретну роботу. Наша сім’я після цього стала міцнішою. Я з впевненістю можу сказати, що я сильно помилявся у своїх попередніх діях.
Будувати сім’ю разом – це найпрекрасніше, що можна зробити.
