Заповітне сидяче місце

Я живу на кінці міста. І до трамвайної зупинки мені йти хвилини три, якщо не поспішати. Більше тижня тому зі мною сталася прикра ситуація. Я був вдома, насолоджувався спокійним безтурботним вечором і раптом мене почав боліти живіт, я думав що це поїдання чіпсів дає про себе знати, але поступово приєдналась ще й нудота, підвищилась температура, а потім біль перемістився в праву сторону до низу. Я загуглив симптоми і не на жарт злякався – пошук видав результат: «Апендицит». «Тільки не це подумав», – я і направився в лікарню. Батьків тривожити не став, оскільки ще не було нічого відомо.

В лікарні мої побоювання підтвердили і сказали, що необхідна термінова операція. Так і зробили. Сьогодні мені потрібно було з’явитись на заключний огляд і зняти шви. Я повинен був прийти о десятій годині ранку. Вийшов завчасно, бо поспішити зараз я не можу, за станом свого здоров’я.

Трамвай був пустим. Я ввійшов і зайняв місце вкінці біля вікна, ближче до виходу. За кілька зупинок транспорт наповнився людьми, до того ж було спекотно, тому дорога в лікарню була жахливою. Наді мною стояли дві бабусі, але не ті, які в хустці, згорблені та засмаглі від важкої праці, а ті які з нафарбованими рожевими губами, манікюром та накрученим сивим волоссям.

-Люди добрі, ну ви подивіться, це треба до такого дожити, що б мені на моєму шістдесят шостому році життя і молодик місцем не поступився, – розпочала одна з них.

-Така зараз молодь, черства, бездушна, ні каплі поваги, ні жалю, – продовжила інша.

-Це ж треба, я вже майже прямим текстом йому натякаю, щоб уступив місце, а він обернув свою нахабну пику в вікно й оком не моргне, наче я до когось іншого звертаюся,- не зупинялась жінка.

-Еге ж, колись сам таким буде, тоді відчує на власній шкурі, як воно,- не стихали обговорення.

Звичайно ж, якби з моїм здоров’ям все було гаразд, я б одразу звільнив місце, проте не сьогодні, пробачте. Живіт тягнуло і я відчував кожен зайвий рух транспорту, ще й ці ароматні пасажири погіршували моє самопочуття, я вже пошкодував, що не скористався послугами таксі. Нарешті, моя зупинка, я піднявся, тримаючись за живіт вийшов, а жіночки ще досі щось говорили в слід.

Я звісно все розумію, уступати місце старшим, безумовно, потрібно, але в житті є різні ситуації, інколи молоді люди потребують сидячого місця не менше, ніж літні, і не потрібно їх за це засуджувати.

Оцініть статтю
Заповітне сидяче місце