Мій батько був просто фанатом землі, трохи дивно звучить, але насправді, він обожнював щось садити, ростити, копати, сапати. З одної сторони – це не дивно, він народився і виріс в селі, але я знаю багато людей, які навпаки хотіли б звідти вирватись, навіть воліли б не признаватись, що їх життя було пов’язане з селом.
Був період життя, коли я таки зумів витягнути батька до міста, близько двох років ми прожили разом, але мені випала нагода поїхати за кордон – працювати, батько не став без мене жити в квартирі, купив невелику хатину в селі поблизу і переїхав туди. Там він садив город, частину землі віддав на користування сусідам, а іншу – обробляв сам. «Мені багато не треба, я один живу, а у вас он яка сім’я велика, троє діток, ще й худоби багато маєте, от і згодиться». Сусіди були раді, що фортуна так їм усміхнулася. Ще з попередніми власниками вони довго тягались за межу, все було їм мало, в кінцевому результаті вони виявились таки неправими і більше не зазіхали на чужу територію, а тут такий подарунок підкинула доля…
Повернутися мене змусила батькова хвороба, все сталося раптово. Він занедужав, і не зважаючи на лікування – невдовзі помер. Я це переживаю дуже важко. Як пам’ять про нього, я вирішив ніколи не продавати облаштовану ним хатину і навіть зачастив туди приїжджати. Наступного року, надумав посадити собі кілька грядок.
Ще через рік я одружився, в нас народилась донечка. Все частіше ми стали приїжджати в село і господарювати там. Дитині хотілось дати все найкраще, напевно як і кожним батькам. Згодом ми вирішили посадити великий сад, тим більше в нас був ще шмат землі, яким користувались сусіди. Восени, коли був збір урожаю, ми прийшли і чемно їх попередили, що навесні маємо плани на ту частинку землі. На мій подив, сусіди сильно обурилися:
–Не ти нам дозволив тою землею користуватися, і не тобі її забирати в нас.
-Але тепер хазяїн тут я, і в мене є документи, які це підтверджують, натомість в не можете мені нічого пред’явити. Ви користувались тим городом лише тому, що він був тимчасово не потрібен батьку, а потім мені. Проте тепер ви зобов’язані його покинути. В іншому випадку, я заявлю на вас у відповідні органи, – доводив я свою правоту.
Прийшла весна, ми посадили сорок чотири саджанці, але я побоююсь, що сусіди будуть робити нам капості, адже вони погрожували. Через це, вирішив обгородити все, надіюсь на їх доброчесність, все-таки не хочу жити ворогуючи.
