Одного травневого дня, крики, які лунали з двору Поліщуків, почуло усе село. Михайло, син Артема, був дуже злий. – Забирайся з нашого дому, ти давно стала для нас ніким. Куди ти пропала на весь цей час? Як добре все у тебе було, ти навіть не згадувала про нас, а як з’явилися проблеми зі здоров’ям то зразу до нас прибігла? Світлана стояла на порозі свого колишнього рідного дома і дійсно виглядала не дуже. Весь час мовчала, видно що хвороба взяла своє. Вона хотіла хоча б зайти, але син категорично заперечив.
Світлана жила в сусідньому селі, але вийшла заміж у Калинівці, і вважала своє село рідним, адже тут вона провела більшу частину життя. Розписалися з Артемом зовсім юними, виховували прекрасних дітей. Світлана все уміла робити, і характер у неї хороший був. Коли іншим допомагала, ніколи не просила, щоб платили їй, люди часто продуктами віддячували. І потроху грошей стало їй не вистачати, багато дівчат за кордоном на роботу поїхали, а Світлана з ними вирішила, адже дійсно все вміла.
Гроші гарні почала отримувати, і у село рідне везти. Машину з будинком новим купила, все село заздрило. З Артемом добре спершу жили, але все більше і більше почали не розумітися. Лише того й хотіли, щоб скоріше Світлана на заробітки полетіла, але якось не повернулася вона. Дівчат попрохала, щоб вони сказали для Артема, що вона більше не прийде до нього. Найменший син пішов у перший клас, а дочка вже випускниця. А вона тільки познайомилася з чоловіком який кохає і підтримує її у всьому. Артем любив Світлану, але більше він любив її зарплату і майно. Діти старшими стали, але без матері і її грошей важко було жити. 15 років не поверталася. Син до університету вступив, а дочка одружитися встигла, привела зятя у рідний дім, тепер живуть собі удвох.
Усі навіть уявити не могли, що Світлана повернеться, до того ж такою безпомічною.
Син не перестав кричати – Забирайся з нашого дому, тут тобі не раді, біжи до того кому усі гроші за 15 років давала. Бачу коли хвора стала, покинув вік тебе? Така ти більше не цікава для нього? Михайло дійсно говорив все як є, але на цей момент це було не важливо. Найнеобхідніше що треба було зробити Світлані, це поспати та відпочити, адже дійсно виглядала не дуже.
