-Дорогі батьки, ось моя Зоряна, – виголосив Павло, відчинивши двері квартири.
Мама і тато хлопця просто остовпіли. Перед ними стояла дівчина із зеленим волоссям, трьома пірсингами у вухах, великим тату у вигляді павука на правій руці. Зоряна була вдягнена у потертий светр та діряві джинси. Вона зовсім не справляла з першого погляду на серйозну кандидатуру серйозної дівчини. Батьки настільки були ошелешені, що лише за якийсь час мама Павла змогла промовити слово. Радше виглядала якоюсь наркоманкою чи алкоголічкою, дівчиною із життя вулиці. Батьки настільки були ошелешені, що лише за якийсь час мама Павла змогла промовити слово. Вони зовсім не на те розраховували у своєму житті, адже син був для них великий даром і найбільшим подарунком долі. Вони намагалися вкласти у нього всі матеріальні засоби – приватний садок, вивчення іноземних мов, робота з індивідуальними репетиторами, спортивні секції. Батьки вірили, що син досягне найбільших висот. Батьки хотіли, щоб Павло став або бізнесменом, або впливовим політиком. Вони вже навіть відклали кошти для реалізації майбутнього сина.
- Синку, що це за дівчина? Зрештою, вона швидше схожа на опудало з городу, ніж на дівчину.
- Мамо, прошу любити Зоряну. Вона для мене багато зробила у житті, я її люблю.
- Що могло зробити це опудало? Замовити чергову партію травички? – не вгавала мама Павла.
- Синку, ми так не домовлялися. Ти знаєш, скільки ми вклали у тебе не тільки ресурсів, але наших зусиль, – приватна школа, бальні танці, спорт. Ми зовсім не мріяли про таку майбутню невістку, – додав тато.
- Зоряна врятувала мені життя. Якось я стояв на платформі метро і мало не впав на рейси, вона взяла мене за руку і не дала загинути, – зазначив Павло.
- Добре, можливо це дівчисько і справді може робити добрі вчинки, але невже так може виглядати солідна жінка? Поглянь на її татуювання, – сказав тато.
- Тату, нічого дивного. Я теж собі зробив тату, просто на спині. Ви його ніколи не бачили, – не замовкав син.
Справді, на спині Павла був не менший павук, ніж на руці Зоряни. Батьки переглянулися, вони були ошелешені заявою сина. Тато і мама звикли, що їхній Павлик – зразковий хлопчик, а тут таке. Здивуванню не було меж.
- Мамо і тату, нам поки по двадцять один, але через рік ми вирішили одружитися, – заявив Павло.
Батьки сіли на диван, знову переглянулися і довго дивилися у простір від несподіваної звістки. Невже їм треба буде пережити такий стид? Як можна зустрічатися з такою дівчиною майбутньому бізнесменові чи політикові? Як можна виходити на люди з таким опудалом? Це ж просто жах! Їхня мрія розбилася вщент. Зрештою, здалося, що життя завершилось разом із цією мрією. Не таке майбутнє вони планували синові. Батьки вмить почали нарікати на Бога. Боже, як так? Ми ж готували дитину до іншого!!
- Сину, у тебе чудова освіта, ти навчаєшся у престижному університеті. Поживи життя для себе, ще встигнеш бути дорослим. Зрештою, у твоєму житті буде ще чимало таких Зорян, – промовила мама після довгої паузи.
- Так, повчися ще, попрацюй, зроби кар’єру, а тоді одружишся. Ось ми з мамою одружилися у віці тридцяти років, маючи вже і роботу, і житло, – відповів батько.
Павло не чув батьків. Він пильно дивився на свою обраницю. Вона була для нього наймилішою від усіх. Коментарі батьків були поза увагою.
- Мамо і тату, якщо ви не приймаєте Зоряну, то не побачите мого весілля з жодною дівчиною, – Павло схопив Зоряну за руку і грюкнув дверима.
Батьки хлопця довго сиділи у паузі і не могли прийти до тями. Невже у їхньому житті з’явилася Зоряна? Та чи надовго?
Вони її не приймають і не приймуть ніколи, адже її стиль одягу, зовнішній вигляд зовсім не відповідають їхнім перспективам для сина. Ця дівчина була убогим свідченням провалу всього життя.
