Як я прийняла рішення прихистити собачку.

Нещодавно, у мене виникло бажання завести собачку, щоб у мене був хороший та вірний друг. Та водночас вагалася, адже за ним потрібно доглядати та вчити різних команд, а цього я не вмію. А потім подумала, можна піти на курси до професіонала або ж подивитися в інтернеті як правильно виховувати цуценя.

Але все ж таки вагалася…

Тому вирішила вивести усі плюси та мінуси й прийняти вирішальне рішення.

І у мене знайшлося декілька причин аби прихистити цуценя:

– спілкування з тваринами знімає стрес, тривожність та втому;

– з собакою потрібно гуляти. Це означає, що таким чином ми покращуємо та підтримуємо свою фізичну форму;

вірний друг;

– завжди маємо щиру підтримку.

Також є і мінуси:

більші витрати;

– потрібно підлаштовувати свій графік під собаку;

– потрібно нести відповідальність за собаку перед оточенням.

Як бачите, плюсів більше, а ніж мінусів. Це означає, що я все-таки завела маленького цуцика. Звати його Лео. Прекрасний пухнастик та дуже енергійний. У нього великі та добрі очі, великі вуха та довгий хвіст. Єдиним його недоліком є те, що він не любить кішок та завжди хоче напасти на них, тому ми стараємося уникати зустрічей з котами на вулиці.

Також ми вирішили відвести Лео в спеціальний клуб для тренування собак. Тренер в клубі сказав, що наш песик надзвичайно розумний і, що він швидко засвоює основні навички.

Ми хороші друзі. Та проводимо разом багато часу. Для мене не важко доглядати за своєю собакою.
Я його дуже люблю!

Оцініть статтю
Як я прийняла рішення прихистити собачку.