У нас із чоловіком є двоє дітей: старший син Роман й молодша донька Діана. Їх різниця у віці десь шість років, але попри це вони є дружніми. Все було добре, але я розчарувалася від вчинку старшого сина Романа.
Коли мій син був у одинадцятому класі, ми вирішили найняти репетитора, щоб Роман зміг краще підготуватися до іспитів. Оскільки, для випускників вони є важливими для вступу у вищі навчальні заклади.
Спочатку Роман ходив на репетиторство й потім я думала, що він ще ходить. Але, як виявилося він брав у мене гроші на репетитора, але не йшов до нього та не готувався до іспитів. Сума була не маленькою, оскільки в теперішній час хороший репетитор коштує дорого.
Пройшло десь пів року та я у місті зустріла Ларису Богданівну (репетиторку Романа), запитала про успіхи. А вона мені сказала, що він уже давно не приходить до неї на заняття. Я не розуміла куди витрачає кошти Роман. Я ж йому давала гроші й на власні потреби та на усе, що потрібно. Хіба цього мало? Не можна було попросити у мене більше грошей, навіщо брехати?
Я пробувала поговорити із Романом, але він продовжував брехати та говорити, що він просто знайшов іншого репетитора. Говорячи про те, що новий репетитор кращий ніж Лариса Богданівна.
– Тоді, чому мені не розказав? Познайом нас, я хочу дізнатися про твої успіхи. – відповіла я.
Він почав говорити: “Та навіщо тобі це, усе в мене добре, не переживай”. Та почав відходити від теми.
Я зрозуміла, що він мені бреше та буде брехати надалі. Як, я потім дізналася ніякого, іншого репетитора немає. Я й досі не знаю куди Роман витрачав кошти.
Я перестала давати йому кошти на репетитора, але він продовжує брехати про інші речі, щоб взяти якомога більше коштів. То потрібно сесію закрити, то доплатити за навчання та на інші схожі речі.
