Уже декілька років я дружу з одною веселою дівчиною. Мені здавалося, що вона хороша подруга та теж цінує нашу дружбу, а не користь від цієї дружби.
Тетяна розумна та цікава особистість, тільки трішки хитра. За те справжня красуня.
На день народження, на різні вечірки та просто на маленький пікнічок, я завжди запрошувала її. Ми часто проводили час разом. Я була з нею щирою та відкритою. Я думала, що це взаємно, але це не так.
Вона ніколи не дарувала подарунки, на дні народження. А я відповідала, що мені нічого не потрібно, головне всім разом побути. Для мене подарунки не були головними.
Я з усім ділилася з Тетяною, й одягом, й навіть телефоном. Я купила собі новий телефон, а через місяць мені подарували інший. Я спочатку думала продати телефон, який я купила. Але вирішила віддати подрузі. Він ще новий, а її телефон уже трішки зависав й користуватися ним було важко. Вона була дуже рада, моєму подарунку.
Сталося так, що на рік мені потрібно було поїхати в іншу країну. У справах, щодо однієї моєї мрії. Тому, що з Тетяною у нас були дуже хороші стосунки, я розповіла їй першій.
Вона дзвонила мені й кричала, щоб я не їхала. Що там у мене нічого не вийде й що я нічого не доб’юся й щоб я не старалася.
А через декілька днів, так ніби й нічого не було, вона попросила мене, щоб я віддала їй сукню. Оскільки вона не знає, що одягнути на вечірку.
І тут нарешті я зрозуміла, що вона мене просто використовувала. Вона ніколи мене не була мені справжньою подругою, вона ніколи не цікавилася моїми справами та завжди думала тільки про себе.
Ми перестали спілкуватися. Але трішки важко на душі, стільки років дружби виявляється були не правдою.
