Я завжди прошу своїх родичів не дарувати нам з дружиною ніяких подарунків, але в цей раз наш зять Іван вирішив подарувати нам кухонний стіл

– У нас сім’я дуже велика, ми завжди любимо збиратися на свята в нашому з дружиною будинку, — розповідає Микола Петрович. – Цього разу відзначали новий рік. Запросили багато людей, чоловік десять точно, але у нас будинок досить великий, тому вмістилися всі.

– Ого, я й не думала, що у вас на стільки велика сім’я. Але це ж так здорово зібратися ось так всім разом. Напевно, стільки подарунків вам подарували.

– Ось подарунки я просив не дарувати, адже у нас з дружиною багато чого є. Єдина людина, яка не послухалася, так це мій зять Іван. Він нам подарував кухонний стіл.

До речі, Микола Петрович зі своєю дружиною не з бідних людей. Такий габаритний будинок йому дістався від його батьків, вони самі будували цю двоповерхову будівлю з нуля. До цього дня стоїть, як нове. Звичайно, з роботою у цієї парочки все відмінно, заробляють немалі гроші, тому змогли собі дозволити дуже багато речей, починаючи капітальним ремонтом будинку та закінчуючи якимись поїздками на відпочинок.

Так, як у Миколи Петровича буквально є все в будинку, то він ні в чому не має потреби. Решта родичів це розуміла, але ось зять вирішив інакше.

У Миколи та Людмили є двоє дітей. Старшому синові тридцять п’ять років, а молодшій доньці двадцять сім. Як зазвичай буває в сім’ях, що старша дитина завжди досягає успіху багато в чому, чим батьки Єгора й пишаються.

– Він великий молодець. Слідував багатьом моїм порадам, тому зараз на висоті. І я це говорю не тому, що він тепер мені чимось зобов’язаний, я просто дуже пишаюся своїм сином.

Єгор почав свою справу та досить багато заробляє, також, як і батьки, зміг собі дозволити заміський будинок. Ще він вдало одружився та через деякий час у нього народилася дівчинка. У цьому складі молода сім’я і прийшла у гості.

Микола Петрович з дружиною до цього дня підтримують сина, як тільки можуть.

А ще, крім семирічної внучки, у дідуся з бабусею є ще один онук. Молодша, Ліза, зарано вийшла заміж, але у неї зараз все добре, чоловік попався відмінним, та й народженням дитини вона дуже задоволена.

– Жодного разу не було такого, щоб у нас хтось щось просив. Ми й раді будемо допомогти, раптом що, але щоб нахабно просити гроші, ні, такого не було, — задумався Микола Петрович. – У нас дуже дружна сім’я, в основному нікого й просити не треба, допомагаємо один одному, чим можемо.

Пощастило вам з родичами.

– Можливо, — засміявся сивочолий чоловік.

Коли у Лізи народився син, вона була на сьомому небі від щастя. Часто кликала своїх батьків у гості, іноді просила навіть когось із них посидіти з онуком, а вони навіть не проти.

– Наш внучок дуже тямущий, схоплює на льоту.

Бувало, що дідусь з бабусею забирали онука до себе, навіть встигли познайомити його зі своєю двоюрідною сестрою. Вони швидко порозумілися.

Няню мама Людмила порадила не наймати, мовляв, ми з твоїм батьком й самі впораємося. А з Іваном у них непогані відносини, тільки те, що він занадто активний, трохи бентежило батьків Лізи. Мабуть, не дарма, в один день він був у них в гостях та сказав, що подарує їм новий кухонний стіл, адже цей вже старий, хитається.

– Та вміститься він у вашій кухні, я особисто цим займуся, — наполягав зять. – Хочете, можу зібрати його, поставити в потрібне місце, тоді ви побачите, що я мав рацію.

Микола з Людмилою аби як заспокоїли Івана, адже зараз свято, вони ж приїхали відзначати, а не дивитися на те, як він буде намагатися зібрати новий кухонний стіл.

– Ми так і не поставили той стіл, — зізнається чоловік. – Ну не підходить він до нашої кухні.

На наступний день Іван сам приїхав до Миколи та Людмили, перевірити поставили вони стіл чи ні. На жаль, його чекало невелике розчарування. Люди похилого віку чесно зізналися, що стіл вони сховали в комірчині, піде на дрова.

Зять не те щоб образився, йому було просто трохи неприємно від того, що його старання не оцінили та не прийняли подарунок. Але він не став ображатися на тещу з тестем через якогось столу, значить наступного разу буде заздалегідь радитися з ними, перш ніж щось дарувати.

Оцініть статтю
Я завжди прошу своїх родичів не дарувати нам з дружиною ніяких подарунків, але в цей раз наш зять Іван вирішив подарувати нам кухонний стіл