Три роки тому, коли я навчалася в одинадцятому класі, я дізналася що вагітна.
У мене був хлопець Владислав, з яким ми зустрічалися ще з дев’ятого класу, познайомилися ми у спільній компанії друзів та покохали одне одного.
Так от, сімнадцятого травня у мене було погане самопочуття й були всі ознаки на вагітність. Тому, я вирішила зробити тест. Та ось так, я дізналася про те, що під серцем маю маленьку крихітку.
Я почала дуже переживати, як закінчити школу, як ми будемо виховувати дитину, як відреагує Владислав, як поступити в університет.
Я подзвонила до свого хлопця й усе розповіла. Він проговорив: “Не переживай, ми впораємося й завжди будемо разом. Та будемо чудовими батьками. Я дуже щасливий, що у нас буде наша власна кровинка. Зараз, ми маємо радіти нашому щастю, а не переживати. Усі негаразди я вирішу.”
Потім, Владислав пішов у магазин й купив мені багато шоколаду, фруктів та квіти й сказав що він найщасливіший чоловік у світі й не хоче, щоб я переживала. З радості, я розплакалася, усі переживання відійшли в сторону, тому що я знала що поруч зі мною справжній чоловік, якого я дуже сильно кохаю й хочу бути з ним завжди.
Зараз, у нас є донечка Олена, яка дуже схожа на свого батька. Ми з чоловіком щасливі та хочемо ще синочка.
Я безмежно вдячна долі за те, що подарувала мені, таке велике щастя.
