Є у мене подруга Олена, ми дружимо ще з дитинства, ми жили в одному тому ж самому районі та часто проводили час разом. Та інколи продовжуємо наше спілкування та приїжджаємо одна до одної.
З Оленою, я завжди відчувала себе комфортно. Адже, з нею приємно та легко спілкуватися. Вона, як справжня подруга, завжди готова прийти на поміч та підтримати в будь-який момент.
У неї є сім’я: красивий чоловік, який завжди турбується про свою сім’ю. Та маленька донечка Іринка.
Подруга є хорошою та люблячою мамою.
Також, наші доньки є однолітками та добре ладнають. Та й чоловіки не погано спілкуються. Тільки у них різні інтереси, тому не багато спільних тем. Але я сподіваюся, що вони все-таки знайдуть спільну мову.
Одного літа, Олена покликала мене в гості на море. Та не одну, а з сім’єю. Спочатку, ми не знали чи їхати, вагалися. Але потім ще раз порадилися із чоловіком й вирішили, що поїдемо.
Мій день проходив так:
Вдень на море або на прогулянку. Потім — готувати обід та вечерю (на всіх), а потім мию посуд. Як ви уже зрозуміли, усю роботу робила я. А допомогу ніхто навіть не пропонував. Також, більш ніж половину продуктів купували ми з чоловіком.
Я пошкодувала, що поїхала. Та побула ще три дні й вирішила, що потрібно їхати додому. У них відпочинок, а у мене робота. Я не хотіла з подругою сваритися, тому просто сказала, що у мене є інші плани.
