Є у мене весела подруга Поліна. Вона є душею компанії, справді з нею дуже цікаво та весело. Завжди підіймає настрій та несе з собою позитивну енергію. Поліна хороша дівчина, тільки у ній є така риса характеру, як наглість. Й інколи вона переходить усі межі.
Ми познайомилися у гуртожитку нашого університету. Ми жили разом у кімнаті та ще з нами було двоє дівчат. Ми усі відразу подружилися та було у нас приємне та тепле спілкування.
Але навчалися ми з Поліною у різних групах. Адже вона з іншого факультету. У гуртожитку ми проводили цікаво час, також відвідували різні місця та насолоджувалися студентським життям.
Наступив час сесії…
Усі старанно готуються, здають усі завдання та відпрацьовують пропуски.
Поліні на один іспит потрібен був ноутбук, адже вона навчається на графічного дизайнера.
А вона свій ноутбук залишила вдома в іншому місті. Тому попросила мій, на один іспит. Я погодилася, адже на той момент він мені був не потрібний. Вона взяла, все було добре та я з задоволенням з нею поділилася.
Але наступного тижня, Поліна попросила забрати ноутбук, оскільки у неї вже внесені свої дані та файли. Й сказала, що він мені й так не потрібен, а їй він важливіший.
Я була здивована такою наглістю, адже вона має свій ноутбук. Тим паче, чому я повинна їй віддавати його. Я розумію на деякий час, але ж не назавжди. Я звичайно, відмовила. Поліна образилася та тепер ми не спілкуємося.
