Уже багато років я знайома з Інною та справді щаслива, що вона моя подруга. Але нещодавно ми посварилися та вона образилася. На жаль, тепер ми спілкуємося не так часто, як раніше.
Чотири роки тому на світ появилася донька Інни та я стала для неї хресною мамою та хорошою подругою. Маленька Соломія полюбила мене та обожнює проводити зі мною час. А найголовніше, що це взаємно.
Я завжди готова допомогти подрузі із донькою, але інколи Інна переходить усі межі. Адже, вона не думала в цей час ні про мене, ні про свою доньку.
Інна зі своїм чоловіком часто подорожують, розважаються або у них завжди якісь справи, які важливіші ніж рідна донька.
Тому коли батьки Соломії зайняті, то дівчинка проводить час зі мною. Я люблю свою похресницю, але у мене також є справи, також є особисте життя.
Соломія у мене проводить більш ніж половину часу, інколи тижнями. А її мама та батько майже не займаються своєю донькою, а влаштовують своє життя. Вони нестаралися для своєї донечки, не наманалися зробити її щасливою не виховували її та зовсім не приділяли уваги.
Згодом, мені набридла поведінка Інни, її наглість та безвідповідальність перед дівчинкою, її холодне ставлення до своєї кровинки.
Після цього, я вирішила поговорити з Інною, але вона образилася та сказала, що я просто не люблю Соломію та шукаю різні причини, щоб не турбуватися про неї. Після цього ми з Інною спілкуємося рідше.
Вона хороша подруга та цікава особистість, але мама вона не турботлива та безвідповідальна.
