Недалеко від мене у приватному будинку живе багатодітна сім’я: мати та семеро дітей. Будинок старий, потрохи розвалюється, потрібен ремонт. От і збирає усе місто то на ремонт будинку, то одяг дітям, то гроші на їжу.
Мати дітей, Ірина, моя шкільна подруга. Вчитися вона не хотіла, тому через погані оцінки не змогла вступити до вишу. Ще коли була маленькою, то усім розказувала, що вийде заміж і ніколи не працюватиме.
Після школи вона швидко вийшла заміж. Невдовзі народила первістка, чоловік після цього почав пити і покинув її.
Після цього Ірина почала перебирати чоловіками як рукавичками. Кожного тижня бачили когось іншого з нею. Почала щороку вагітніти. Жила за державну допомогу на дітей, тому працювати не треба було.
Таке життя її влаштовувало. Аж поки не дізналась про хворобу другої дитини. У сина виявили гeмoфілію, спадкове захворювання. Все місто зголосилось допомогти із грошима, адже хлопчику потрібна була систематична медична допомога.
Лікарі повідомили Ірині після аналізів, що саме вона є носієм гена, що відповідає за хворобу. Тому у всіх наступних дітей є ризик народитися хворими на гeмoфілію. Та жінку це не зупинило.
Кожного наступного року сусідка народжувала. Як пізніше виявилось, троє із семи її дітей хворі та потребують лікування. Ірина не збиралася йти працювати і забезпечувати свою сім’ю, бо не мала з ким залишити дітей. На дитячий садочок грошей не було.
Тому сусіди і знайомі Ірини постійно збирають гроші дітям. Небайдужі городяни навіть приносять одяг та їжу.
Я також допомагала колишній подрузі, аж до одного випадку. Якось я поверталася з роботи і побачила на подвір’ї Ірини полум’я. злякалась, що горить будинок і побігла допомагати. Але виявилось, що жінка розвела багаття і палила дитячий одяг. На своє питання навіщо я почула:
– Діти постійно бігають, тому одяг швидко стає брудним. Наказувати їх за це не можу, слухати не будуть. А прати одяг не хочу, то ж треба вручну. Тому легше спалити. За кілька днів обіцяли привезти нові речі, тому цих не шкода.
До такого я не була готовою. Люди безкоштовно віддають їй практично новий одяг, а вона його палить, бо лінується випрати. Місто збирає гроші на лікування дітей, а вона продовжує їх народжувати, хоча знає, що є причиною захворювання.
Ірина просто вимагає від інших забезпечувати її життя. А сама не робить абсолютно нічого для сім’ї.
Після того, що дізналася, я перестала допомагати Ірині. Хай вже якось сама розбирається.
Не розумію, як можна так нехтувати допомогою, ще й постійно вимагати нових грошей. Але є ж такі люди …
