Я вже нарешті вийшов на пенсію та хотів би весь свій час провести із внуками, у мене їх аж четверо, але мої діти зовсім не хочуть їх мені залишати, говорять, що я вже і так за все своє життя втомився, щоб хоч на старості років відпочив, зайнявся своїми справами. Але що мені робити? Все своє життя я піклувався про дітей, багато працював, щоб дати їм усе, тому ніяк і не думав шукати друзів чи якісь хобі.
Моєї дружини давно не стало, дочка казала мені ходити на побачення, можливо ще колись закохаюсь, але я так не можу, для мене це означає зрадити мою дружину! Тому живу я один, коли вийшов на пенсію взагалі життя сумне стало.
Єдина моя втіха – внуки, з ними я б хоч кожен день грався, але усі навколо мені кажуть, щоб я відпочивав, але навіщо, якщо зовсім не втомлююсь. Я б дуже хотів би хоч на декілька днів забрати їх до себе, і діти б мої відпочили від них, і мені радість велика.
Дивлюсь я на інших дідусі у дворі, які граються з маленькими дітками й аж сумно стає, я також хотів би так, але скільки б разів казав своїм дочкам, вони одне і те ж: то гроші мені дають, щоб я поїхав кудись відпочити, то за вечірки для пенсіонерів записують, але мені цього всього не потрібно, як вони цього не розуміють?
А ось моїй свасі вони з радістю залишають онуків. Я не розумію чому, тому що вона жінка? Так це ж зовсім не означає, що б не справився так, як вона. Можливо як би моя дружина зараз була б з нами, там би також внуків давали, але це ж не правильно!
І як донести до всіх, що я не хочу відпочивати, а хочу бачити як ростуть мої чудові внуки, допомагати їм в усьому і любити.
