Я вже звикла до того, що у моєму житті постійний хаос. Мій чоловік наче не розуміє, як мені погано через кожні наші скандали, але заради сім’ї мушу терпіти!
Я одружена з Володимиром вже 11 років, у нас є двоє дітей, яких я дуже сильно люблю. Одразу після весілля я переїхала додому до чоловіка, але після народження дітей усе змінилось і ми почали дуже часто сваритись.
Я не така жінка, що буде по дрібницях скандалити, але коли я вже почала помічати ознаки того, що Володя мені зраджує, завжди говорила йому про це, але у відповідь отримувала лише крики.
Так продовжувалось вже дуже довгий час, але згодом стало ще гірше, тоді я забирала речі й пішла з дітьми до мами. Вона не любить мого чоловіка, завжди говорить, щоб я його кидала. Але я не хотіла знищувати нашу сім’ю, хотіла, щоб усі в ній були щасливі.
Але моя мама категорично проти такого ставлення до мене, та і я розумію, що з його сторони так не правильно, але ж знаю, що він мене любить. Після таких сварок чоловік, як зазвичай, вибачається і просить повернутись додому. Тому цього разу все було так само.
Звичайно я розумію, що це не правильно так жити та, можливо, він просто мене використовує, але я не зможу жити без чоловіка. Я навіть не працюю ніде, все забезпечує він, тому я навіть у матеріальних цілях не можу без нього обійтись.
Але річ навіть не в цьому, а в тому, що люблю його і не хочу, щоб наші діти залишились без батька. Тому змушена терпіти, щоб врятувати сім’ю.
Та моя мама не підтримує мене, каже, якщо зараз знову до нього повернусь, то можу більше не приходити до неї. І як тут вчити нити? Я ж розумію, що сама дітей просто не потягну, навіть з допомогою мами, а без неї мені не хочеться залишитись.
Знаю, що Володя не зміниться і сварки будуть у нас постійно, але так живуть половина світу, тому нащо здаватись, якщо можна перетерпіти та мати чудову міцну родину.
Можливо я не права і дійсно потрібно кинути такого чоловіка? Як ви думаєте?
