Моя жінка Олена завжди притримувалася старих принципів, а мене проголосила справжнім «мужиком».
- Твоя справа – забезпечувати нашу родину, а я поратимусь вдома та доглядатиму дітей, що і належить робити справжній жінці. Всі мої подруги так живуть.
Я спершу не сперечався і цілком погоджувався з нею. Робота у мене хороша, заробляю я непогано. Через два роки після весілля в нас народилися чудові двійнятка.
Тут і закінчилося легке життя. Ще й раптово на сцену виходить мати моєї дружини Василина Степанівна. Вона була вже на пенсії, і в силу своїх років переїхала із села до нас у місто, і почала наводити у моєму домі свої порядки.
Кожного разу, як я приходив додому вона починала мене лаяти: «Ти недостатньо заробляєш, щоб утримувати двох дітей і дружину, знайди собі кращу роботу!» Мій чоловік так не поводився.
Я намагався це ігнорувати. Але нещодавно я попав під скорочення і грошей тепер дуже не вистачало. Я сказав Оксані, щоб вона виходила на роботу, а за дітьми зможе подивитися Василина Степанівна.
Почувши це, свекруха накинулася на мене, немов скажена: «Не смій навіть пропонувати таке моїй дочці, це твої проблеми, що ти не можеш сім’ю забезпечити! Май повагу до себе та до своєї дружини!»
А Оксана просто в’яло відпиралася, казала, що вже не ті роки, щоб і жінки працювали у рекрутстві. Тим більше, старенька не зможе як слід подбати про дітей.
Але це ще не все. Скоро жінка заговорила до мене словами своєї матері. Що я не в змозі знайти гідну роботу і тому подіне.
- Я не вийду на роботу, це твій обов’язок нас забезпечувати. Моя мама не працювала і я не буду працювати!
- Це тільки на перший час, поки мене не підвищать. Я не в змозі за все оплачувати сам.
Протягом декількох днів сперечань ми так і не домовилися. Я вже і про розлучення почав задумуватися. Але дітям потрібна матір, і я сам не зможу і працювати, і доглядати двійнят.
Я розумію, що саме чоловік повинен забезпечувати свою родину, але ж бувають різні ситуації, коли жінці необхідно хоча б тимчасово вийти на роботу.
