Нещодавно, у мене народився малюк. Такий милий та хороший хлопчик. Люблю його понад усе на світі. Назвали ми його Марком, я завжди мріяла саме так назвати свою дитину.
Чоловік працював в офісі та був найщасливішим батьком у світі. А для мене стояв вибір: або я залишаюся вдома та виховую нашого сина, або йду на роботу та ми наймаємо няню.
Я розуміла усю відповідальність у вихованні дитини. Це дуже делікатна справа та я не хотіла перекладати свої обов’язки на іншу людину.
Я хотіла, щоб мій син відчував материнську любов, підтримку та турботу. Я хотіла виховувати дитину самостійно із коханим. Щоб Марк не відчував себе обділеним, щоб міг розраховувати на своїх батьків.
А зарплати чоловіка нам було достатньо, тому я вирішила що піду працювати уже коли син підросте.
Ми з коханим стараємося розвивати усі найкращі якості нашого Марка та робимо усе задля нашого, сімейного щастя. Ми проводимо разом якомога більше часу: подорожуємо, відвідуємо цікаві місця, влаштовуємо пікніки та приділяємо багато часу нашому сину. Звичайно, ми не забуваємо по себе, а поєднуємо наше життя та наші інтереси.
Я вважаю, що відповідати за свою дитину кожен повинен сам. А не перекладати відповідальність на бабусю чи няню, адже вони не замінять батьківської любові та малюк завжди буде сердитися на своїх батьків та буде думати, що він нікому не потрібен.
А згодом, ми хочемо завести ще дівчинку та у нашого Марка буде сестричка. А ми будемо старатися зробити наших дітей щасливими та хорошими людьми. А поки що ми з моїм коханим будемо думати над іменем нашого молодшого малюка.
