Я та моя мати є дуже близькими, ми завжди розказуємо усі свої найпотаємніші секрети та бажання, ділимося одна з одною переживаннями та підтримуємо одна одну. Я можу їй усе розповісти, вона усе зрозуміє та дасть хорошу пораду. Навіть, у підлітковому віці, наші стосунки мали взаємну гармонію та злагоду. Ми дуже рідко сперечаємося, а якщо сваримося то відразу миримося та завжди стараємося підіймати одна одній настрій. Навіть, попри те що я їй не рідна, я ніколи цього не відчувала, завжди відчувала любов та ласку.
Моя мати: дуже чуйна, щира, кмітлива, весела та сучасна жінка. Для мене, вона є найближчою людиною у світі. Я думала, що знаю про неї все, але як виявилося ні.
Коли мені було п’ятнадцять років, у мій клас прийшла новенька дівчина. Звали її Каріна, є справжньою красунею, така темноволоса зі світлими голубими очима. Та дуже мила й щира, з нею дуже легко та комфортно спілкуватися. Першого дня, я помітила схожість з моєю мамою, але не надала цьому великого значення.
З Каріною ми подружилися та часто проводили час разом у школі. З географії потрібно було зробити презентацію по двох, на домашнє завдання, Каріна запропонувала разом робити презентацію, я погодилася.
Прийшла у гості до Каріни, познайомилася з її сім’єю та почали робити завдання. Її сім’я мені дуже сподобалася. Привітні та госте приємні люди, особливо мати Каріни.
Згодом, я дізналася від нової подруги, що вона теж не рідна, вона сказала що у новій сім’ї їй дуже подобається, а з кровних родичів вона нікого не знає та й не знає чи захоче знати взагалі. Я її прекрасно зрозуміла, оскільки історії у нас схожі.
Я показувала фото Каріни мамі, вона ніби щось відчула, але не впізнала оскільки бачила її ще тринадцять років тому.
Одного вечора, Каріна прийшла до мене на ніч й тут познайомилася з мамою. Коли, я відійшла в ванну, вони дуже добре розговорилися. Каріна розповіла про дитячий будинок, про сім’ю й до мами прийшло усвідомлення, хто для неї Каріна. Мати її скільки шукала й нарешті знайшла.
Виявляється, п’ятнадцять років тому мама народила дівчинку, але їй було всього лиш шістнадцять років, тому вона не мала змоги ростити дитину. Й вирішила віддати дівчинку в дитячий будинок, щоб забрати коли “встане на ноги”, коли досягне повноліття, щоб забезпечити свою донечку та ростити у теплі та затишку. Часто навідувала дівчинку, але одного дня Каріну удочерили, а мати втратила слід. Довго шукала та не могла знайти, у тому ж самому дитячому будинку зустріла мене та вирішила забрати з собою.
Зараз, Каріна добре спілкується з мамою, але живе з не рідними батьками, оскільки за скільки років вони стали як рідні. А я з мамою, у нас й надалі хороші та теплі стосунки. А Каріна тепер мені не тільки подруга, а й сестра. За час поки ми знайомі, вона стала для мене дуже близькою, ми часто проводимо час втрьох та ділимося таємницями, підтримуємо одне одного та проводимо час з користю та весело.
Я думаю та знаю, що навіть не кровні родичі, можуть стати ріднішими та ближчими ніж кровні. Я вдячна долі, що звела мене з мамою та з Каріною. Я дуже люблю та ціную своїх рідних, навіть не кровних. Адже, вони є для мене всім, є найближчими та найдорожчими людьми. Цінуйте тих, хто з вами поруч, тих хто вас підтримує та завжди може подати руку помочі!
