Вкотре, вийшла з сином на ранкову прогулянку. Дивлюсь на лавочці сидить худорлява жінка, і щось зі сльозами на очах пояснює своєму хлопчику. Її син виглядав дуже худеньким та сильно засмученим.
Я помітила, що він зі слізьми дивився на машинку мого сина. Але, не наважувався підійти.
Краєм вуха, я почула їхню розмову. Хлопчик просив у мами хоча б малесеньку машинку, таку як в інших дітей. На що, мама розплакалася, і сказала що, на жаль, зараз у неї немає грошей. Але як тільки вона знайде роботу, то обов’язково йому купить.
Ця обіцянка дала надію хлопчику, і він заспокоївся. Він знав що мама точно його не обдурить. Вона завжди виконувала те що обіцяла.
Ця ситуація в мене викликала бурю емоцій. Я ледь стримувала себе, щоб не заплакати.
А як же важко тій мамі, відмовляти сину у такій бажаній іграшці. Я знала, що не можу на це просто так дивитися, тому розказала все своєму синочку. Він дуже захотів купити машинку хлопчику, а заодно і познайомитися.
Ми побігли разом в дитячий магазин іграшок. Син взяв на себе цю місію. Сказав, що обере найкращу, щоб його новий товариш посміхався, а не плакав. Ми обрали подарунок, і побігли назад на дитячу площадку. Бо дуже боялися, що можемо вже їх не застати.
Але, жінка все так же сиділа, і задумливо дивилася в небо. А її син грався у пісочку. Ми не знали як правильно нам підійти до них.
А тому, Марк підбіг перший до хлопчика, який в той час з’їжджав з гірки.
– Привіт, мене звати Марк. А тебе як? – розпочав син розмову.
– А мене Ваня, – відповів хлопчик.
– Давай будемо дружити, і гратися разом, – сказав Марк.
– Давай, – зрадів хлопчик. Зі мною не всі хочуть дружити, тому що я не маю іграшок, щоб разом гратися, – з сумом в очах додав Ваня.
– А я маю для тебе подарунок, – сказав радісно син. І вручив хлопчику таку бажану машинку.
Скільки було радості в тої дитини, це не передати словами. Марк радів разом з Ванею. Тепер, вони могли разом гратися своїми машинками.
Я зразу ж підійшла до жінки на лавочці, і ми познайомилися. Вона не хотіла приймати цей подарунок, але після моїх вмовлянь, все-таки погодилася. Адже давно не бачила сина таким щасливим.
Ми чудово поговорили, вона розказала всю свою ситуацію. І я обіцяла їй допомогти, оскільки на моїй роботі якраз шукали нового працівника. Тому, ми обмінялися номерами телефонів, і будемо підтримувати зв’язок.
Жінка не переставала мені дякувати, хоч це було найменше що я могла для них зробити.
А я була щаслива, що син знайшов собі нового друга, а я подругу.
