З Артемом я познайомилась на останньому курсі університету. Ми довго зустрічались, а коли я закінчила навчання, вирішили одружитись. На весілля батьки подарували нам значну суму грошей, але на квартиру все одно не вистачало.
Артем вмовив мене купити за ці кошти вантажівку, щоб займатися перевезеннями, а самим пожити з його батьками. Він працює водієм. Чоловік сказав, що так він частину грошей віддає власнику машини, а тепер зможе працювати сам на себе, більше заробляти та швидше купити квартиру. Документи оформили на нього.
Артем почав їздити у рейси, його тижнями не буває вдома, а коли повертається, одразу йде до мами або лягає спати та відсипається кілька днів після рейсу. Потім батьки видають йому ”наряд”, що потрібно зробити по господарству. Артема я майже не бачу, бо вдень, поки я на роботі, він зайнятий з мамою. Ввечері, коли я повертаюся, чоловік лагодить у гаражі машину після рейсу чи перевіряє, щоб все було справне перед новим. У вільний вечір він дивиться з батьками телевізор, мені такі передачі не цікаві, раніше вважала, що чоловіку також. Я кілька разів просила сходити у кіно зі мною, але він відповів, що втомлюється. Запрошувала його у кафе, сказав, що мама готує краще, та й у рейсах йому кафе вистачає. Недавно нас запросили друзі на вихідні за місто. Артем відмовився, тому що вже обіцяв мамі поїхати на гуртовий ринок, щоб зробити закупи на зиму.
Намагалася поговорити з чоловіком, все марно. Він наче прислухається, обіцяє виправитись, а робить все одно по своєму. Дуже шкодую, що так нерозсудливо вчинила з батьківським подарунком, не знаю, що тепер і робити. Запропонувала чоловіку пожити окремо від батьків, можливо щось вдасться змінити у наших стосунках на краще.
