Ми почали спілкуватися з Аліною ще зі школи. Потім вона поїхала на навчання до іншої країни. А я весь час думав про неї. Навіть купив каблучку. І коли нарешті вона повернулася я зробив для неї пропозицію.
Вона відповіла, що нам для початку потрібні гроші, і лише після того весілля. І ми переїхали з міста в село. Коли ми нарешті влаштувалися на хороші роботи, вона почала натякати про будинок у кредит.
Але я ж знаю, що кредит треба оформляти коли ви офіційно одружені, інакше якщо хтось подасть на розлучення, то інший нічого не отримає.
Я відповів:
– Спершу нам потрібно одружитися. Тільки тоді будинок буде спільним. І в нас буде, як у справжньої сім’ї.
-Я сказала, ні. Для початку кредит. І після одруження ми зразу зможемо жити у новому будинку. Я не збираюся з тобою розлучатися, мій варіант кращий.
Але все ж таки, я знаю, що її батько так хоче, я ніколи не подобався для нього. Дружина не з багатої сім’ї, але все-таки тесть трішки допоміг нам.
Матір вона не бачила, батько живе бідно, доглядає ще за двома братиками Аліни. Підробляє сторожем, інколи його наймають, щоб той город викосив, або картоплю допоміг перевезти. Єдина його розрада, це донечка.
Мені взагалі не сподобалася ідея Аліни. Я хочу одружитися, але по іншому. Хотів бути головним у нашому домі. Є страх, що вона зразу після покупки планує розлучитися, я просто хочу бути разом з нею, якщо ж вона не довіряє мені, для чого тоді це все.
Сказав все, як думаю. Вона образилася. Вирішив скласти речі й поїхати поки, що до батька. Краще вже самому жити. Робота у мене є, тим паче вмію забезпечувати себе сам ще з підліткового віку.
На мою думку, у всьому винний її батько, якби не оця його ідея з будинком, у нас все було б добре. Я кохаю її, але я не готовий вічно терпіти усі примхи її тата, це вже не повага до себе.
Навіть не уявляю, що буде далі. Минулої п’ятниці вона зателефонувала, але я вирішив не брати трубку, адже вона вчинила дуже не гарно, чи не так?
