– Милий, я вдома! – Уляна радісно пройшла по коридору на кухню, бо тільки там було увімкнуте світло, — в мене був такий насичений день. Ти не уявляєш, що зі мною сьогодні сталося…
Побачивши похмуре обличчя свого хлопця, який сидів за столом і телефон перед ним, дівчина різко замовкла.
– Уявляю… – тихо відповів Олег, — і як погуляли з Антоном?
Хлопець підійшов до Уляни та простягнув їй телефон, на якому була фотографія милої парочки, яка гуляє за ручку у парку та доволі добре проводить час.
– Це не те, про що ти подумав… Я все поясню! – Уля почала нервувати. Хотіла спокійно поговорити з хлопцем, але той її перебив:
– Мені не потрібні твої виправдання. Я бачу те, що бачу. Я не сліпий!… Чим же він краще, а?! У нього грошей більше, є своя компанія? Уляна, ти при своєму розумі? Він старший за тебе на 10 років. Татка вирішила собі знайти? – хлопець так і стримувався, щоб не вдарити дівчину.
– Це не твоя справа… – холодно відповіла Уляна.
– Он як, не моя. Ну тоді йди до нього! Давай! Я тебе тут не тримаю!!! – голосно прокричав Олег прямо в обличчя своїй вже колишній дівчині, але потім видихнувши, тихо додав, — я не бажаю тебе бачити. Іди. Збирай свої речі та йди!
Минуло вже 5 років з цієї розмови. Олег навіть встиг забути про цей випадок та продовжив жити далі. На початку звісно було важко, пів року його друзі допомагали йому впоратися з цією нелегкою ситуацією. І ось, через деякий час, він добре закінчив університет, активно допомагав своїм батькам, почав займатися улюбленою справою та отримувати від цього прибуток.
Накопичивши потрібну суму грошей, Олег зважився купити собі квартиру. Попереднього власника він знайшов досить швидко. Ціна хлопця влаштовувала, як і сама квартира. Не хороми, звісно, але на перший час згодиться.
Чоловік, який продавав цю квартиру поводився трохи підозріло, але хлопець вирішив на це не звертати увагу, а даремно…
– Фух, остання коробка на сьогодні. Можна відпочити, — втомлено видихнув Олег та присів на диван у залі, — треба б чогось замовити собі, я голодний, як вовк.
Він навіть здивувався, що доставлення їжі виявилося швидшим, ніж у минулі рази. Зазвичай затримували на два дні, а бувало й більше.
Накривши стіл та зручно влаштувавшись на дивані, той почав дивитися улюблений фільм жахів. Раптом, він почув якісь шарудіння в коридорі, біля вхідних дверей. Хлопець поставив на паузу фільм і мовчки прислухався до звуків.
До кімнати зайшла дівчина і вона точно не очікувала побачити там когось:
– Ти що тут робиш?! – злякавшись, крикнула та.
– Аналогічно, — відповів Олег, — ти хто?
– Я новий власник цієї квартири.
– Я теж, — посміхнувся хлопець.
– Тобто, як це? Ось. – дівчина принесла документ, в якому було сказано, що квартиру продали їй.
– Не повіриш, — той приніс такий же папірець, — але мені теж продали цю квартиру.
Вони хвилини дві стояли у повній тиші, поки дівчина не наважилася заговорити:
– І що ж тепер? Я не збираюся з тобою жити.
– Мабуть, доведеться, — хитро посміхнувся хлопець.
– Ну ні! А раптом ти якийсь збоченець або, ще гірше, маніяк. Закриєш мене на горищі без їжі та води, мене ніхто й не знайде.
– Хах! Ну те ж саме можу сказати й про тебе тоді. Судячи по твоєму одягу, ти буквально схожа на маніяка.
– Пфф, чорне худі та чорні штани. Це по-твоєму маніяк? – здивувалася дівчина.
– Ну, все може бути… – задумався хлопець, – можливо й ти здатна на те, про що говорила сама. Мені звідки знати?
– Та ну тебе… Я йду.
– Куди ти? На вулиці вже ніч.
Дівчина швидко пішла до дверей і почала взуватися. Олег помітив великий рюкзак і маленький пакетик з «їжею для студента».
– Слухай, може залишишся? Я бачу тобі нелегко живеться зараз, грубо кажучи, — злегка посміявся юнак.
– Ні, дякую, — забравши пакет і рюкзак, відповіла та, — подай, будь ласка, ключі.
Взявши ключі в руки, в цю ж хвилину мовчання, хлопець почув, як у дівчини забурчав живіт.
– Може все-таки залишишся? Я суші замовив, піцу, колу, а ще мак-меню, — той хитро посміхнувся.
– Мене звуть Олена, — зітхнувши, простягнула руку дівчина.
– Олег, — хлопець потиснув руку у відповідь, — пішли, зараз все охолоне.
Під час всієї трапези та перегляду фільму, Олег зрозумів, що Олена не любить жахи, вона весь час тулилася до нього. Це трохи смішило. А дівчина, у свою чергу, і не помічала цього.
Повечерявши, вони розійшлися по різних кімнатах спати. Решту часу сну Олег не міг заснути, все думав про Олену. «Чимось, схоже, вона зачепила», – промайнуло в голові у хлопця.
Через 2 місяці Олег і Олена звикли один до одного. Навіть з’явилося щось спільне в побутових проблемах. Але в один із днів до них завітав гість. Це був хлопець Олени, Олександр.
– А ти не говорила, що живеш не одна, — косо подивившись на Олега, сказав юнак.
– Нам попався шахрай, який вирішив продати двічі цю квартиру. Не турбуйся, ми з Олегом навіть не розмовляємо.
«Ну так, звісно, не розмовляємо. Бреше і не червоніє», – подумав хлопець, — вибачте, що перебиваю, але я поки сходжу до магазину, у нас продукти закінчилися.
– Купиш мені моє улюблене морозиво? – не подумавши, запитала Олена.
– Так, звичайно, — підморгнувши, відповів Олег, – «от дурний. Молодець, ще більше підкинув дров у вогонь. Краще б ти промовчав!», – картаючи себе в думках, хлопець швидко пішов з квартири.
Через годину Олег повернувся додому і помітив Олену в дуже пригніченому стані.
– Вибач, але я навіть боюся запитати… – перервав тишу хлопець.
– Я сама винна… – Олена почала плакати.
Як виявилося, Олександр дуже ревнивий хлопець. Не залишає бідну дівчину в спокої, постійно їй телефонує, питає де вона, з ким. Було й таке, що він був невдоволений тим, що Олена просто пішла гуляти із подругою, нічого не сказавши про це хлопцеві. У той же день він наполягав на тому, щоб вона повернулася додому і більше не виходила нікуди, окрім коледжу. А сьогодні він зізнався, що в черговий раз їй зрадив. Це було останньою краплею та Олена вирішила раз і назавжди покінчити з цим, кинувши свого бойфренда.
Олег, як міг, заспокоював дівчину. Через кілька годин істерики та плачу, Олена зовсім вибилася з сил і заснула в обіймах у хлопця. Той акуратно взяв її на руки й відніс на ліжко.
– Яка вона мила, коли спить, — прошепотів хлопець і пішов спати до себе.
На наступний ранок Олег не виявив дівчину вдома. Вона залишила записку про те, що їй стало краще і просто поїхала в коледж на останній іспит. Хлопець з полегшенням видихнув і став збиратися на роботу.
– Так, хороша ідея, — сказав юнак сам собі, подумавши про те, що було б непогано відзначити здачу іспиту смачною вечерею. З цією думкою і посмішкою на обличчі, Олег поїхав на роботу.
Юнак знав у скільки Олена може повернутися додому, тому без метушні купив потрібні продукти та поїхав додому в дуже гарному настрої.
Приготувавши улюблені ласощі дівчини, Олег почав чекати студентку. Раптом, у двері постукали. «Дивно, вона ключі загубила?», – подумав хлопець.
Якби тільки це була Олена. На порозі стояла його колишня дівчина, Уляна.
– Що ти тут забула?
– Ох, це так мило, ти не забув мене.
– Ага, на жаль… Чого тобі? Я зайнятий.
– Просто вирішила побачитися з тобою… Ну, ти впустиш мене? – дівчина зробила впевнений крок вперед, але Олег перегородив їй шлях.
– Що ти хочеш?
– Хочу поговорити з тобою. І тільки.
Хлопець нерозумно повірив і впустив Уляну у квартиру. Помітивши світло на кухні, та одразу пішла туди й радісно вигукнула:
– Ах, яка краса. Ти, схоже, чекав мене. Стіл накрив і навіть моє улюблене вино купив!
– Це не для тебе.
– Як шкода. Їй пощастило з тобою. Але давай випиймо, — Уля почала відкривати пляшку і наливати вино в келихи, — ось, тримай. За нашу зустріч. – пролунав дзвін скла і дівчина одразу випила все вино.
Через деякий час Уляна вже була п’яна і вирішила спокусити свого колишнього хлопця. Можливо все б вийшло, але в цей момент на кухню зайшла Олена.
– Не зрозуміла, що тут відбувається?! Ти хто така?
– А ти хто така?! – ледве повертаючи язика, вигукнула Уляна у відповідь.
– Я його дівчина.
– Що? – цьому здивувався навіть Олег.
Олена схопила Уляну за волосся і виставила за двері, викинувши всі її речі у під’їзд.
Після того, що сталося Олег і Олена поговорили про почуття один до одного і з’ясувалося, співмешканка хлопця вже вчора зрозуміла, що він їй не байдужий, а хлопець давно приховував свою симпатію до неї, ще з моменту, коли Олександр з’явився. Він думав, що Олена далі буде з ним зустрічатися і не захотів втручатися в їхні стосунки.
– Мені є сенс тобі пропонувати зустрічатися? – засміявся Олег, бо його дійсно здивували слова дівчини.
– Спробуй.
Хлопець без зайвих слів припав до губ дівчини.
– Я кохаю тебе.
– І я тебе кохаю.
З цих двох фраз і почалося по-справжньому дивовижне життя закоханих. Все було ідеально, вони нарешті знайшли тих, хто не кине заради того, хто «краще». Але в один день…
– Де вона? Скажіть, в якій палаті знаходиться моя дівчина? – у паніці розпитував лікарів Олег.
Аварія. Дві машини зіткнулися. Водій таксі, в якому їхала Олена, не впорався з керуванням і врізався у, що їхало назустріч, авто.
В результаті аварії, як сказали Олегу, дівчина сильно пошкодила тазову частину і не скоро зможе стати на ноги, а може більше ніколи не зможе ходити.
– Ти, напевно, тепер кинеш мене… – починаючи плакати, сказала Олена.
– Ні, що ти. Я буду поруч з тобою, все можливе буду робити для того, щоб ти одужала. Тобі обов’язково стане краще, ось побачиш, сонечко.
Пройшовши болісно довгу реабілітацію, Олена нарешті приїхала додому, де за нею ретельно доглядав Олег. Лікарі сказали, що дівчині потрібно обов’язково робити масаж і маленьку розминку ніг, щоб розганяти кров. З цим і допомагав хлопець.
Олена переміщалася на інвалідному візку по квартирі. Довелося зробити велику перестановку, щоб дівчині було зручніше.
– Олеже! Іди сюди, швидше! Ти мені дуже потрібен! – крик доносився із залу, де Олена дивилася телевізор.
– Що?! Що трапилося? – переляканий хлопець миттю увірвався до кімнати, — ти що… Ти встала… з візка? – не вірячи своїм очам, запитав юнак.
– Я… Я просто не думаючи вирішила встати з місця… І у мене вийшло! – Олена спробувала зробити крок вперед, але раптом оступилася. Олег підхопив дівчину:
– Ну куди ж ти так поспішаєш, дурненька? – нервово засміявся хлопець, — на все свій час. Я тобі допоможу стати на ноги.
– Я так тебе люблю, ти навіть не уявляєш.
– Уявляю, мила, уявляю.
Олег виконав свою обіцянку. Олена стала на ноги та почала вільно ходити. Лікарі теж були раді й привітали з повним одужанням.
– Виходь за мене. – поки вони мили посуд на кухні, хлопець вирішив скористатися моментом і запропонувати дівчині руку та серце.
– Що? Мені не почулося зараз?
Юнак просто стояв і мовчки посміхався.
– Так! Звісно так! – вигукнула Олена.
