– Я ненавиджу тебе, — крикнув син батькові. Максим був розгублений, що ж могло такого статися за цей час. Адже ще годину назад його син Іван щасливий йшов з дому до своєї дівчини Христини, знайомитись з її батьками. Максиму ця дівчина дуже сподобалась, одразу видно, що дуже любить його сина, буде оберігати в майбутньому, тому чоловік був спокійний.
Максим отямився й підійшов до сина, який зайшов у свою кімнату та голосно гримнув дверима. Хлопець сидів на ліжку, опустивши голову вниз. Батько запитав:
– Сину, що трапилось? З Христиною щось сталось? – сказав, та присів біля сина.
Іван підняв своє обличчя, подивився на тата та дуже по-злому сказав йому:
– Ти в усьому винний! Її батьки прямо мені сказали, що якщо я син такої людини як ти, то мені нічого робити у їх сім‘ї! Вони назвали тебе п‘яницею та гулящим. А Христині сказали, щоб вона зі мною розійшлась.
Максим відчув як по всьому тоді вдарив шар, голосно ковтнути та спитав в Івана:
– А Христина що? Вона послухала батьків?
– Вона мене провела до дверей, та сказала, що напише, але тепер я й уже не знаю чи це станеться.
Він підняв очі та жалісно подивився на батька:
– Чого я про тебе не знаю, тато? Чому вони тебе так називали, адже це не правда, так?
Максим обійняв сина й відповів:
– Знаєш, у кожного в житті бувають як білі так і чорні смуги, і про останні згадувати зовсім не хочеться. Ми робимо помилки ще у юності, від цього не втечеш. Але я й подумати не міг, що за мої гріхи столітньої давності, тобі буде так погано. Вибач мені, синку, якби все можна було б виправити, але зараз прийдеться тільки змиритись. Але я сподіваюсь, що у Христини є голова на плечах і все у вас буде гаразд!
Максимова юність була наприкінці дев‘яностих. У країні тоді як раз наступали зміни в суспільстві. Нова музика, різноманітні стилі одягу та різні поп-культури. Максим був гарним хлопцем: великий, статний, красиві риси обличчя, модний одяг, який тільки доповнював картину усього образу. Постійно шумні компанії до ранку, алкоголь тютюнові вироби. Це все була бурхлива юність, яка є у кожного!
Але з часом компанії розпадалися. Хтось вийшов заміж, хтось роботу знайшов, інші в училища вступили, а Максим не міг зупинитися. Друзі тоді стали інакші, трохи простіші. Замість кафе були будні під‘їзди та чужі квартири. Але Максиму було все одно, він хотів відриватися до останнього! І тільки через багато часу він зрозумів, як йому тоді пощастило, що у нього дітей не було, бо з такими незахищеними зв‘язками всяке могло бути, а виховувати малюка у такому стані неможливо!
Розуміння, що він вже зовсім на самому дні настало тоді, коли він прокинувся на підлозі у чужій брудній квартирі, де нікого, крім власника житла, він не знав. Навколо було багато п‘яних людей, які просто спали. Він ледве підняв ноги та пішов у ванну кімнату, довго вмивався холодною водою. Він глянув на себе у дзеркало й перелякався. У відображені він побачив сорокарічного мужчину, а не юнака. Він взяв речі та вийшов із квартири. Вийшовши, сусідка навпроти накричала на нього, обізвавши різними словами й наголосивши на тому, що він алкоголік!
Спочатку він пішов у лікарню до нарколога. Там жінка направила його на лікування у спеціальний центр закритого типу. Їх там на вулицю тижнями не випускали. Максим там надивився на таких екземплярів, що він спершу думав, ніж брав до рук чарку з алкоголем, щоб не стати такими як вони.
Нове життя виявилось почати непросто. Освіти у нього не було, брали тільки двори підмітати або машини розвантажувати. Тому довгий час з роботою не складалось. Його село хоч і великим було, але усі про всіх знали. Багато раз Максиму хотілось випити, але згадуючи все, що було в його житті, відмовляв собі у таких бажаннях. І згодом йому пощастило: знайшлася хороша, престижна робота, там знайшов собі дружину, яка народила йому чудового сина Івана. Жінка була непоганою, але після частих чуток щодо минулого Максима, знайшла собі іншого та поїхала з ним у місто, а сина в селі залишила.
Звичайно, що через двадцять років, багато що змінилося. Зараз поглянувши на Максима навряд можна подумати, що колись він був зовсім іншим. Стильна стрижка, дорогі парфуми, гарні речі. Та й Іван ніколи не бачив його неохайним або ж нетверезим. Але на жаль, коли все налагоджується, то життя дає удар тобі в спину. Ось і батьки Христини виявляється мають хорошу пам‘ять. Але навіщо все б цей бруд перекидати на хлопця, який до цього непричетний?
Христина все-таки була хорошою дівчиною. Вона серйозно посварилась з батьками й вранці прийшла до них додому.
– Дядько Максиме, вони не мали права про вас так говорити та про вашого сина також. Я ж бачу який ви хороший! Якщо дозволите, можна я у вас залишусь поки все не налагодиться, – сором‘язливо сказала вона.
Максим дозволив з однією умовою, щоб ніяких дурниць вони не робили. Іван із Христиною якось дивно переглянулися між собою та дружно кивнули.
Згодом у них було весілля. Максим любувався на таку красиву пару, яка все ж таки змогла залишитись разом. Зі сватами було незручно, але коли народився онук Сергійко, усе більш-менш наладилося.
Не дарма нам батьки постійно говорять, щоб ми берегли честь змолоду. Тому що ніхто не знає, як твоє минуле може повпливати на майбутнє.
