– Сотню разів тобі говорила, що ця дружба нам добра не принесе, – докоряє дружина Івана, – чому ти постійно повинен вирішувати Романові проблеми?
Іван вкотре опускає очі і важко видихає. Він часто допомагав другові: забезпечував йому лікування після чергової бійки, допомагав зав’язати з ігровими автоматами; цього разу Роман починає нове життя. Він хоче переїхати в місто, знайти роботу, а поки все не налагодиться – то тимчасово пожити у друзів, тим більше, що квартира пустує.
Зараз у Івана та Юлі все добре – вони мають житло з новеньким стильним ремонтом, хочуть відкрити власну справу, тому вирішили ще трохи заробити, але недавно все було зовсім по-іншому.
– З Романом ми дружимо з дитинства, – каже Іван. Разом в школу ходили, бешкетували, і на горіхи отримували теж обоє. Рому виховувала лише мати, він був розбишакою, завжди знаходив неприємності, тому мої батьки не були в захваті від такої компанії.
Одного разу сталася жахлива ситуація, коли дітвора ковзалась на річці на окраїні села, тонкий шар криги не витримав й Іван провалився крізь лід, дорослих поблизу не було, зчинився галас, метушня, всі розбігалися. Іван не вмів плавати – він з криком борсався в ополонці, але вибратись сам не міг.
– Мені було так страшно, паніка окутала все моє тіло, руки стали наче з вати і я більше не міг їх контролювати, на якийсь момент я усвідомив, що це кінець, це найгірше, що я відчував будь-коли, далі все наче вирвалося з пам’яті , – з жахом в очах згадує Іван .Я проснувся вже в своєму ліжку, спочатку навіть не усвідомив, що я ще живий. Поруч були батьки і Роман – це він мене врятував.
Від того часу Іван жив з відчуттям боргу, він знав, що ніколи не зможе сповна відплатити за своє врятоване життя.
Іван був з досить поважної сім’ї: мати працювала бухгалтером, а батько – вчителем. Вони вкладали в свого сина все найкраще, що могли, дали йому хорошу освіту, шкода, що померли рано – коли син закінчив університет.
– Саме в той час зав’язалися наші відносини з Юлею, – розповідає Іван. Після смерті батьків вона часто приходила до мене, допомагала та не давала опускати руки.
Юлі давно подобався Іван, проте вона соромилась сказати про це першою, але ці скорботні обставини зіграли їй на руку, невдовзі обоє не уявляли свого життя один без одного.
– Ми будували грандіозні плани, хотіли вирватися з села і почати нове життя, тому разом поїхали на заробітки, – розповідає Юля. Ми працювали в Польщі без вихідних, змінювали роботи, економили, відкладали кожну копійку, аби купити омріяну трикімнатну квартиру. Приклавши немало зусиль – бажання здійснилося, ось вже закінчили ремонт і облаштували своє гніздечко.
Пара не один раз кликала Романа з собою, але він постійно відмовлявся. Безтурботне життя подобалось йому більше.
-То чому ми тепер повинні віддавати квартиру з новеньким ремонтом йому, щоб він її знищив поки ми повернемось?! – обурюється Юля.
Хоча всі обставини вона знає і чоловік наполягає: «Хай поживе трішки, стане на ноги». Юля сказала категоричне «ні».
