Я була старшою дитиною у сім’ї, тому раніше за всіх інших дітей вирвалася у доросле життя. Вже ближче до двадцяти п’яти років я купила собі гарну двокімнатну квартиру в центрі Києва, працюю в елітному ресторані кухарем.
Якось раз мені подзвонила мама та у нас відбулася така розмова:
– Мила, до тебе сьогодні приїде твій молодший брат.
– Котрий? У мене їх два.
– Дмитрик.
– І що ж сталося у нього в цей раз?
– Прошу тебе, не лай його сильно. Він тільки вливається в це все.
– Це що ж?
– Доросле життя йому дається важкувато, з огляду на те, що йому вже дев’ятнадцять років.
– Не турбуйся, я з ним поговорю.
Так відбувається вже протягом двох років. Мій молодший брат частенько потрапляє в якісь халепи. І як у нього тільки виходить знаходити всяких шахраїв? Його так часто кидали на гроші, обманювали, а урок засвоювати він не збирається.
– Тільки не треба зараз починати, вже вивчену мною напам’ять, розмову, — переступаючи поріг квартири, почав брат.
– Ні, я буду з тобою про це розмовляти. Який це вже за рахунком випадок, коли ти приїжджаєш до мене після твоєї чергової помилки?
– Десятий.
– Десятий, Дмитро, десятий раз тебе обдурила людина з приводу квартири! Коли ти вже станеш більш обережний?
– Вибач… Для мене дуже нове все це. Я не довго в тебе поживу, чесно.
– Кожен раз, коли ти приїжджаєш до мене, мені доводиться після тебе робити генеральне прибирання. Ти постійно забруднюєш мою квартиру.
– Невже ти мене виженеш?
– Ні, я поступлю розумно, знайду тобі квартиру.
– Справді? І мені не доведеться знову витрачати гроші в нікуди?
– Можна й так сказати, тільки пообіцяй, що вже з цього моменту ти візьмешся за голову.
– Обіцяю! Спасибі, ти найкраща сестра на світі.
Чого не зробиш заради рідного брата. Маю велику надію, що мій вчинок буде не марним.
