Ми з моїм чоловіком Михайлом закохались один в одного з першого погляду. Стали зустрічатися, а невдовзі побралися. До одруження я всього декілька разів бачилась з батьками Михайла. Вони добре до мене відносилися. Було видно, що я їм сподобалась. На мене вони теж справили враження розумних, інтелігентних людей. Ніколи не думала, що у нас виникнуть непорозуміння.
Після весілля я дізналася, що у них в родині є традиція – кожної суботи приходити на обід до батьків. Така традиція не викликала в мене захоплення. Ми живемо на протилежному кінці міста, щоб дістатися туди й назад необхідно витратити купу часу. Свого автомобіля ми не маємо, треба добиратись громадським транспортом. Обід теж проходить не швидко.
Я багато працюю. Чоловік теж втомлюється на роботі. У вихідні хочеться відволіктися, зайнятися домашніми справами або просто вдвох повалятися у ліжку. Я розумію, що треба відвідувати батьків, але ж не витрачати на це кожну суботу. Зараз ми вдвох, а невдовзі з’являться діти. Як тоді бути?
Я стала відмовлятися від таких суботніх поїздок. Це викликало невдоволення у свекрів. Вони звинувачують мене в тому, що я не хочу дотримуватись традицій їхньої родини, не поважаю їх. Дуже ображаються на мене. Я не хочу псувати стосунки з батьками чоловіка. Намагаюсь пояснити, що не відмовляюсь їх провідувати, допомагати, піклуватись про них, але не маю можливості бувати у них кожної суботи.
В решті решт в мене є свої батьки, яких теж потрібно провідувати. Але мої пояснення не діють на свекрів. Вони наполягають на збереженні традиції їхньої родини. Як вирішити цю проблему, не знаю.
